Антоніетта Мео, семирічна італійка невдовзі стане наймолодшою блаженною в історії Церкви. Її зараховують до числа найбільших містиків.
Процес беатифікації Антоніетти, яку також пестливо називають Ненноліною, тривав тридцять років. Він був розпочатий у 1942 р., через п’ять років після її смерті. Однак, в ті часи Церква не допускала беатифікації дітей, котрі не померли мученицькою смертю. Ситуація, проте, змінилася у 1981 р., коли Конгрегація Канонізаційних Справ скасувала цю заборону.
Ненноліна була життєрадісною, жвавою дитиною. Її батьки, глибоко віруючі люди, щодня брали участь в Євхаристії. Перші слова, які навчилася писати дівчинка, були імена: Ісус і Марія. Дівчинка росла здоровою, ніщо не провіщало трагедії. Одного дня вона розбила у садку коліно об камінь. Біль був дуже сильний і пронизливий. Розпочалося мандрування по лікарнях. Дитину неодноразово оперували. Лікарський консиліум встановив, що страждання було спричинене не лише забоєм. Ненноліна була хвора на рак. Діагноз – остеогенна саркома – означав одне: ампутацію лівої ноги. Коли вся сім’я була в розпачі, вона зберігала духовний мир. «Я віддала ногу Ісусові» – говорила дівчинка. Завдяки старанному веденню записів її мамою, ми сьогодні знаємо детальний перебіг наступних процедур та змагань дівчинки не лише з недугою, але й зі спокусами розпачу та страху.
Незадовго до смерті, після чергової операції, лежачи в бинтах, Ненноліна продиктувала останній лист до Ісуса: «Коханий Ісусе Розіп’ятий, дуже Тебе кохаю і дуже люблю Тебе. Хочу залишитися з Тобою на Кальварії і з радістю страждаю, бо знаю, що перебуваю на Кальварії. Коханий Ісусе, дякую Тобі, що послав цю хворобу, бо вона є засобом, через який я можу осягнути рай». Для Бога, Якого було розіп’ято після нелюдських страждань і Якому кричали: «Зійди з хреста»! (Мт 27,40) – це визнання малої дівчинки має бути незвичайним подарунком, який можуть жертвувати Йому лише святі.
Під час хвороби Антонієтта написала близько ста листів до Бога, які богослови класифікують як екстраординарні для шестирічної дитини. У перший час вона сама диктувала ці нотатки своїй матері, пізніше стала писати вірші і нотатки самостійно, залишаючи їх біля розп'яття. У багатьох своїх записах вона описує «святі видіння».
Ненноліна залишилася на своїй Кальварії до кінця. Постійно зростає кількість плодів, що народжуються з тієї жертви.
За матеріалами: diocese-lviv.org
фінансово.
Щиро дякуємо!
