Улюблені в Христі!
Більшість з нас ще має в пам’яті живий образ Йоана Павла ІІ. Як ніколи раніше — принаймні, коли йдеться про наші часи, — ми не були свідками настільки однозначного свідчення, що його дала спільнота Церкви, оцінюючи життя Йоана Павла ІІ. У день його похорону ми бачили транспаранти, які свідчили про цю переконаність. Santo Subito! — святий негайно! Цей заклик віруючого світу сприяв такому швидкому процесу, а знаки від Бога, які підтвердили віру Церкви, стали незаперечним доказом його святості, яка залишилась для нас дуже реальним образом святості. Ця святість супроводжувала наше життя, а ми є її свідками. Завдяки цьому дорога до святості є не лише історичним спогадом минулого, але стала реальною щоденністю, в якій всі ми можемо мати участь, якщо тільки цього захочемо. Дивлячись на життя Йоана Павла ІІ, ми можемо собі не лише уявити, але також побачити, ким є святий. Це може нам допомогти зростати у вірі і йти до святості.
Коли у визнанні віри ми кажемо, що віримо у спільноту святих, то визнаємо віру в їхнє заступництво, а також у постійну актуальність їхнього життя і вчення. У світлі цих слів ми можемо ствердити, що Йоан Павло ІІ постійно живий, але в нас. Ми постійно про нього думаємо, він постійно близький нам. Ми хочемо бути такими відважними, як був він. Ми хочемо, щоби з допомогою Божої благодаті кожен з нас ставав добрим, кращим; щоб добрими були наші близькі, наші народи й увесь світ. Папа давав приклад цього своїм життям, а ми повинні продовжувати його шлях. Це він показав нам, ким є людина істинної віри. Він неустанно віддавав Господу все своє життя: приватне, священицьке, душпастирське, апостольське. Тому завжди був дуже спокійним. Він робив те, що може зробити людина, а решту залишав Божій благодаті. Він дозволяв Богові діяти через свої слова і вчинки. Як під час життя, так і сьогодні він просить, щоб ми не втрачали надію, адже достатньо в щоденному житті довіритися Богу, щоб не знеохочуватися і йти вперед серед труднощів, навіть коли не бачимо перед собою майбутнього; це він говорить, щоб не втрачати надії і покладатися на Бога.
Пам’ять про Йоана Павла ІІ міцно вписалася в життя Церкви на Україні і надалі є дуже живою. Ми усвідомлюємо, що значною мірою комунізм упав завдяки йому. Ми пам’ятаємо історичний візит Святішого Отця 2001 р. Тоді він промовляв до нас: «Випливи на глибінь, випливи на глибінь, львівська латинська Церкво! Господь з тобою! Не бійся труднощів, які також сьогодні появляються на твоєму шляху. З Христом переможеш! Відважно прямуй до святості: в ній прихована незаперечна обітниця справжнього миру і постійного розвитку». Ці слова сьогодні є для нас підтримкою у важкий час, який переживаємо. Сьогодні ми можемо ці слова розширити на всю Церкву в Україні і сказати — випливи на глибінь, латинська Церкво в Україні. З Христом переможеш!
Тому в день канонізації прагнемо з’єднатися у спільній подячній молитві. Будемо дякувати за життя Йоана Павла ІІ, його страждання і смерть, які стали найпрекраснішою енциклікою. Жодна інша енцикліка не мала такої сили. Жодна інша не привела до Бога стількох людей. Те, як він жив і помирав на очах у всього світу, було доказом його любові до нас. А подячна молитва нехай буде свідченням нашої любові до нього.
Недільна канонізаційна урочистість — це також погляд на життя папи Йоана XXIII. Це про нього, під час беатифікації, говорив Йоан Павло ІІ:
«У пам’яті всіх закарбувався образ Папи Йоана з усмішкою на обличчі та з розкритими широко раменами, якими він пригортав світ». А «в останні хвилини свого життя Йоан XXIII залишив Церкві свій заповіт: ’Тим, що в житті найцінніше, є Ісус Христос, Його свята Церква, Його Євангеліє, правда і доброта’. Цей заповіт прагнемо сьогодні прийняти також і ми, дякуючи Богові, що дам нам такого пастиря».
А французький письменник, нобелівський лауреат Франсуа Моріак написав про Йоана XXIII: «Будь благословенний, Папо Йоане, за те, що ти благословляв усіх людей, що говорив до всіх як люблячий батько, що любив цей світ таким, на який перетворили його незліченні страждання і злочини, але також геній і святість».
Ці два свідчення нехай стануть для нас заохоченням, щоб ми у Христі та Його святій Церкві відкривали правду і доброту Євангелія. Щоб ми любили світ таким, яким він є, адже серед страждань знаходимо в ньому геній святості, який наповнює нас надією.
Беручи участь у канонізації, з надією віддаю новим Святим спільноту Церкви в Україні і дякую за віру кожного з Вас, благаючи про ласку святості для Вас і для себе.
+ Мечислав Мокшицький
Архиєпископ митрополит Львівський
Голова Конференції єпископату України
Рим, 25.04.2014 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
