Аарон (староєвр.. ім’я ‘Ahăron, грецьк. Άαρών, лат. Aaron) – старший брат Мойсея, первосвященик. Згідно з Божою обітницею допомагав Мойсеєві у здійсненні його місії – вивести ізраїльський народ з Єгипту і привестив в землю обітовану. У П’ятикнижжі Аарон уособлює собою священичий стан. Відносини Мойсея-законодавця і Аарона-священика символічно зображують першість Закону Божого перед священством: “І запалав Господь гнівом на Мойсея та й сказав: Хіба нема Арона, левія, брата твого? Я знаю, що він вміє добре промовляти; та ось він і сам уже йде тобі назустріч, і зрадіє серцем, як побачить тебе. Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж буду в устах у тебе і в устах у нього і навчатиму вас, що вам чинити” ( Вих 4, 14-15; пор.7, 1).
Мойсей і Аарон разом умовляють ізраїльтян повірити Господеві, разом творять чудеса перед фараоном (Вих 6, 1-4; 7, 6-7; 9-10; 19-20; 8, 1-2; 12-13; 9, 8-10). У Вих 29, 1-45 описується посвячення Аарона і його синів – Надава, Авігу, Єлеазара та Ітамара – у священики. У Вих 32 дії Мойсея і Аарона прямо протиставляються: в той час, як Мойсей виступає в ролі заступника і посередника при укладанні Завіту ізраїльтян з Богом, Аарон, порушуючи веління Бога, робить «ідола» – золотого тільця, – накликаючи гнів Божий на весь народ. Однак гріх Аарона не скасовує ні його священицькрго покликання, ні священицькрго покликання його нащадків. Як і Мойсей, Аарон не увійшов в Обіцяну Землю , а помер «на горі, на границі землі Едомської», і первосвященицький сан перейшов до його сина Єлеазара (Числ 20, 23-29).