Мойсей

Мойсей – старозавітний пророк, вождь ізраїльського народу під час виходу з Єгипту і подорожі до Обіцяної Землі. Походить з коліна Леві. Народився в той час, коли ізраїльський народ перебував в єгипетському рабстві, саме тоді, коли  фараон наказав вбивати усіх новонароджених єврейських хлопчиків (Вих 1, 15-16). Був врятований, виховувався дочкою фараона (Вих 2, 1-10). В дорослому віці, заступився за єврея і вбив єгиптянина, котрий його бив, після чого змушений був втекти з Єгипту в Мідіян (Вих 2, 11-15), де пробув близько сорока років. Біля підніжжя гори Хорив Бог звернувся до Мойсея і наказав повернутись до Єгипту і вивести ізраїльський народ з єгипетського рабства (Вих 3). Тільки після десятої "кари" – вбивства "усіх первенців у Єгипетській землі, від первенця фараонового, престолонаслідника, до первенця полоненого в тюрмі, та всіх первістків скоту" (Вих 12, 29). Євреї, попереджені Мойсеєм, позначають одвірки своїх домів спеціальним знаком – кров’ю вбитого ягняти – і кара, призначена єгиптянам,  оминає їх. Вони святкують свою першу Пасху з підперезаними стегнами, взуттям на ногах і з палицями в руках, готові до швидкої втечі. 

Після виходу з Єгипту, коли ізраїльтян біля берега Червоного моря наздоганяють переслідувачі-єгиптяни, Мойсей, за велінням Бога простягнув руку зі своєю палицею над морем і води розступились, завдяки чому сини Ізраїля пройшли "сушею … через середину моря" (Вих 14, 16), а для египтян це стало пасткою – їх затопило море. Перехід через Червоне море закінчується подячною піснею Мойсея (Вих 15, 1-19).  Під час дальшої подорожі Бог робить великі чудеса: посилає манну, перепілок, дає воду з гори Хорив. Ці чудеса – свідоцтво непохитної віри вождя ізраїльського народу. За порадою свого тестя Їтро Мойсей настановляє колегію суддів – начальників над тисячами, сотнями, півсотнями і десятками людей (Вих 18, 17-26), чим заклав основу майбутнього державного устрою. На Синаї, коли Бог проголошує Десять Заповідей, Мойсей стає посередником між Богом і людиною, і два рази по сорок днів він перебуває на горі , отримуючи від Бога різні вказівки. Під час першого пербування на Мойсея на горі народ, впавши в ідолопоклонство, зробив вилитого з золота тільця (Вих 32, 1-6). Запалавши гнівом, Мойсей розбив кам’яні таблиці, на яких були записані Божі заповіді (Вих 32, 19). Завдяки заступницькій молитві Мойсея Бог відвернув "лихо, що надумав навести на свій народ" (Вих 32, 14) за його невірність і відступництво.  З пустелі Паран Мойсей посилає розвідників в Ханаан, які за винятком Ісуса Навина і Калева повертаються звідти з страшними звістками, що вводить народ в жах і обурення. Мойсей молиться, і Бог засуджує нинішнє покоління на смерть в пустелі і народ знову повернтається в пустелю на сорок років. Наприкінці подорожі Бог попереджає Мойсея, що він не увійти в Землю Обітовану, через короткочасну втрату віри біля Вод Меріва ( Числ. 20,12 ). Життя Мойсея закінчилось у 120-річному віці на горі Нево, звідки він побачив Обіцяну Землю. "Поховано його в долині, в Моав-землі, проти Бет-Пеору; і по цей день ніхто не знає його гробу" (Втор 34, 6). Перед смертю Мойсей благословив всі покоління Ізраїля (Втор 33, 1-29).