Погляд

Уроки Майдану

16 Червня 2014, 15:14 3258
майдан

Інавгурація Петра Порошенка, нового Президента України, що відбулася 7 червня, ніби спустила завісу після першого акту жорстокої драми самовідновлення України. Кривавий Майдан досі перед очима у багатьох, та й Україні ніхто не пророкує спокійного майбутнього.

Дехто вбачає розвиток в державі «чеченського сценарію», і як наслідок — громадянська війна, що раз у раз переходить у масові жорстокі сутички. Інші вважають, що Владімір Путін хоче для України іншого сценарію, «придністровського», який передбачає повільне поглинання окремих її частин та чіткий контроль Москви. Перед новообраним президентом стоять неабиякі виклики: створити уряд, примусити розвиватись зруйновану економіку, встановити мир на територіях, де, завдячуючи озброєним Росією «сепаратистам», не діють жодні закони. Без сумніву важливе завдання для Порошенка сьогодні є налагодження діалогу з російським керівництвом, що далі продовжує нахабно брехати про українську дійсність. Наприклад, 6 червня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров пояснив російську військову агресію на сході України спробами захистити російських православних християн. Всі ці події вимагають негайної реакції нового президента.

Отже, Україна знаходиться в глибокій кризі, політичній та економічній. Так з впевненістю можна було стверджувати у жовтні  2013 року. Проте якою є ця держава сьогодні, після того, як її громадяни пережили щось на зразок революції свідомості, революції сумління? Єпископ Святослав Шевчук охарактеризував ці події як «тривале та натхненне паломництво від страху та шахрайства до гідності, цілісності та чесності». Протест проти корумпованої влади, що продавала майбутнє України путінській Росії, швидко переріс у рух опору, що захищав елементарну порядність в суспільному житті. Цей рух без сумніву відновив  громадянське суспільство, а також заклав підвалини української демократії у ХХІ столітті. Один з українських активістів так описав відчуття, що товаришували усім присутнім на Майдані у день втечі Януковича до Росії: «Ми прийшли на Майдан шукати Європу, а знайшли Україну».

Цю «знахідку» потрібно берегти. Не зважаючи на те, що драма все ще триває, вже сьогодні можна виділити кілька уроків Майдану, які захід повинен вивчити задля добра людей, що належать до Північноатлантичного Альянсу.

Урок перший: історія повторюється

Френсіс Фукіяма наприкінці холодної війни підкреслював, що демократія та вільна економіка довели, що переможуть в дискусії про майбутнє політики та економіки в умовах сучасності. Жодна розсудлива людина сьогодні не стверджує, що державна власність засобів виробництва — це шлях до справедливості, достатку, солідарності чи свободи. І навіть вороги демократичного ладу користуються його мовою, описуючи по суті своїй авторитарні системи як «керовану демократію». Тут варто згадати фіктивні народні демократичні республіки часів холодної війни, а також народні республіки Близького Сходу.

Історія виразно повторюється, оскільки демократія та вільна економіка не є механізмами, що працюють самі по собі. Історія повторюється, оскільки суттєвою складовою демократичної політики та вільних економічних стосунків без сумніву можна назвати яскраву та сповнену життям суспільно-моральну культуру, що здатна формувати громадян, які можуть творити вільну політику та вступати у економічні стосунки, що принесуть плоди свободи, справедливості, солідарності та достатку. Історія повторюється, адже великі виклики, що стоять перед нею, знаходяться поза демократичною системою. Одним з них є підтримка моральності суспільства, що облагороджує політичну та економічну свободу окремих громадян та захищає систему в цілому від стагнації та загнивання. Саме від моральності остаточно залежить майбутнє свободи як такої.

Урок другий: Європа – це «по-справжньому», Європа – це щось більше, ніж ріг достатку

Майдан «вибухнув» у Києві та багатьох інших містах як спонтанна реакція суспільства проти режиму Януковича, що відмовлявся проводити необхідні заходи для вступу України до ЄС та скеровував Україну у напрямку путінської Росії. Та Майдан еволюціонував, незабаром він перетворився у щось зовсім інше, надзвичайно глибоке та благородне, щось дуже морально змістовне. В момент, коли у зв’язку з поспішною втечею Януковича напруга в Україні зростала, мені зателефонував мій приятель єпископ Борис Гудзяк. Він описав, те що відбувалось на вулицях Києва так: «Кров – це серйозно. Кров примусила людей задуматись. Я впевнений, що дуже мало людей сьогодні в Україні думають про Леді Гагу».

Майдан, отже, можна назвати сильним нагадуванням для Європи, адже він оживив ідеї, що супроводжували створення Євросоюзу. Так, ЄС сьогодні асоціюється з низкою спільних вигідних економічних договорів, що стосуються ринку палива та енергетики. Так, існували певні домовленості, які мали на меті об’єднання племен східних та західних франків, які сьогодні нам відомі як німці та французи, у їхній тисячолітній боротьбі за гегемонію на континенті, що знайшла втілення у великому політичному утворенні.

Проте в основі всього знаходиться певна культурна візія трьох чоловіків: Роберта Шумана, Альчіде де Гаспері та Конрада Аденауера, що вбачали в процесі інтеграції європейських країн шлях відновлення суспільного життя після двох світових воєн, шлях до того, що можна назвати європейською цивілізацією. Ідеалом батьків-засновників ЄС була Європа, відновлена на основі глибокого культурного коріння, що веде до Єрусалиму, Афін та Риму, формована та зреформована на основі біблійної віри, інтелекту та закону.

Важко сказати, що саме ці ідеї є провідними в інституціях Євросоюзу сьогодні. Проте, якщо саме таке бачення не буде відновлене, Європа буде ринком праці та величезною добре налагодженою системою соціальних гарантій, якою керує група бюрократів, що нав'язує либертинізм на всьому континенті в ім'я хибної ідеї, свободи й терпимості. Як результат, ЄС не зможе підтримувати мир та порядок у європейській спільноті та забезпечити елементарну порядність у міжнародних стосунках з Росією, Сирією, Лівією та Китаєм, а також протистояти глобальному ісламізму. Отже, Майдан показав, що відповіддю на закиди Путіна про занепад Заходу має стати культурне відродження, спрямоване на знищення моральної непослідовності, що була влучно названа «диктатом релятивізму».

Урок третій: Путін керує злочинним режимом, небезпечним для світу та руйнівним для Росії

Кілька місяців тому, проковтнувши чергову порцію брехні та пропаганди від міністра закордонних справ Росії, яку поширюють також і західні ЗМІ, я сказав моїй дружині: «Я знаю, що відчували люди у 1938 році. Історія дійсно повторюється: Велика Брехня, що безсоромно переповідається; хворі імперські амбіції, що маскуються закликами до солідарності з етнічною меншістю; кримінальні злочинці на внутрішньому фронті, що укріплюють режим; проголошення хибних ідей про велич однієї нації; провокації на прикордонних територіях, а також відверте презирство до решти світу».

Росія, якою править Путін,  губить Росію як таку. Середньостатистичний підліток у Росії, наприклад, живе на три роки менше, ніж його одноліток на Гаїті. Росія — це єдина країна сучасності, у якій відбувається скорочення тривалості життя населення без жодних зовнішніх факторів: воєн, катаклізмів чи епідемій. Росія — це не «керована демократія», це авторитарна держава, якою керує олігархічна мафія, глибоко закорінена у старих радянських спецслужбах, держава, в якій невелика група людей контролює усі щаблі влади та стає щораз заможнішою, в той час, коли суспільство просто гниє.

«Відважні» мрії відважних людей, що сподівались у 1991 році на краще майбутнє були просто знищені. Путін повернув старий радянський гімн, який співали з задоволенням та без видимого низькопоклонства на зимових Олімпійських іграх у Сочі. Грандіозна машина внутрішньої пропаганди продовжує переконувати росіян, що путінська мафія веде націю до відновлення. І найгірше — предстоятелі Російської Православної Церкви благословляють цю кампанію брехні.

Майдан безпомилково визначився: росіяни не матимуть кращого майбутнього, поки країною править Путін.

Росія Путіна небезпечна також для решти світу. Адже Ассад залишається при владі у Сирії саме завдяки йому; для Ірану був визначений термін, щоб  реалізувати ядерні амбіції президента Росії; Путін кинув виклик Європі, що намагалась забезпечити мир та спокій після холодної війни, і треба визнати, зараз перевага на його боці.

Чого навчив нас Майдан? Західна стратегія у відносинах з Росією має відбуватись за схемою «стримування плюс трансформація».

Дуже часто в американських та європейських політичних колах лунає гасло «зміна режиму». Проте, як здається, першочергове завдання для світової спільноти сьогодні — опрацювати чітку стратегію протидії цьому режимові. Отже, необхідно, наприклад, посилити контроль військ НАТО над повітряним, морським та наземним простором країн-членів Альянсу, а також забезпечити військові навчання та нові місця дислокації; для попередження ядерної загрози зі сторони Росії необхідно забезпечити швидке та надійне розгортання балістичних ПРО; запевнити надання урядові Порошенка оборонних засобів для захисту території держави. Необхідно, також виразити готовність щодо введення подальших економічних санкцій, якщо Росія не припинить дестабілізувати ситуацію у різних регіонах України за допомогою підготовлених у Росії та підтримуваних нею кримінальних угрупувань. Без сумніву, важливим завданням для країн-членів НАТО є нейтралізація потоку брехні, що ллється з каналів, контрольованих Путіним, забезпечуючи діяльність нових ЗМІ на території Росії. Західні військові та політичні лідери мають стати частими гостями у країнах Балтики та в Польщі. Важким, але важливим завданням для Європи є також зменшення залежності від поставок російської нафти та газу.

І щодо трансформації… Не випадково, як з рештою навчає марксизм, Путін намагається придушити кожен прояв розвитку громадянського суспільства в Росії. Тому Захід має посилити власні заходи на підтримку громадянського суспільства та демократичних активістів. Я вважаю, що важливу роль в цьому процесі можуть відіграти американські та європейські християнські спільноти, що повинні вести теологічний діалог та соціальну роботу в Російські Православній Церкві, щоб запобігти подальшій підтримці з боку церковної ієрархії політики Кремля та розповсюдженню ідеології «російського світу», яку пропагує Путін.

Урок четвертий: майбутнє свободи вимагає від країн Заходу відновлення віри та мужності

Останні сім місяців пригадали ситуацію в Центральній Європі в 1938 році, пригадали також Західну Європу та Сполучені Штати в 1920-1930 – тих роках. Це реалізація у ХХ столітті слів пророка Йоіла: «І надолужу Я вам за роки, що пожерла була сарана, коник і черва та гусінь». Про цю ситуацію попереджував також ще у XVIII столітті Едмунд Берк, кажучи: «Для остаточної перемоги зла необхідно лише одне: щоб добрі люди не робили нічого». Сучасна історія подає масу прикладів, які ілюструють це твердження: становлення влади Радянського Союзу, голодомор в Україні, народження Третього Рейху,створення ГУЛАГу та інших концентраційних таборів, які можна порівняти лише з могилами для живих людей, що були вписані в економіки політичних системи, що їх створювали. Все це супроводжувалось безсилим та впертим мовчанням світової спільноти. Ціна цієї байдужості — небачене досі в історії людства кровопролиття та 45 років холодної війни, протягом яких доля планети спочивала на лезі ядерної бритви.

Деякі західні аналітики вважають, що люди, котрі живуть в західних демократіях, занадто закохані у власний комфорт та задоволення, щоб брати ініціативу у творенні світової політики ХХІ століття. Здається, у Кремлі вважають так само. Майдан закликає нас, котрі живемо на Заході, змінити цю сюжетну лінію «західного декадансу».

Ці зміни відбудуться, коли Захід знову визнає свою віру в свободу, що є не просто свавіллям, вільним вибором, чи отим «роблю, що хочу». Необхідно знову виразити віру в свободу, що базується на моральних принципах і веде до добра. Мабуть найбільшою перешкодою для західного суспільства у відкритті своєї тотожності є розуміння людини як сукупності невгамовних бажань, так ніби розум та моральний осуд про речі та події ніколи не були притаманні їй. Адже свобода без моральних принципів є лише законом, що легко може бути порушений.

Майдан показав нам чоловіків та жінок, людей совісті та переконання, що в буквальному сенсі віддавали своє життя, щоб свідчити про моральну істину. І це заклик для західного суспільства відновити моральну узгодженість в особистому та суспільному житті.

Відновлюючи віру в свободу, захід має також відновити мужність. Це буде вимагати рішучості від політичних лідерів, яку, зрештою, спромоглися показати деякі з них протягом останніх семи місяців. Такі якості напевно з’являться, якщо люди будуть цього від них вимагати. Не має сенсу осуджувати малодушність політиків, що ведуть зовнішню політику за допомогою опитувань та фокус-груп, коли громадяни західних держав не зробили нічого, щоб переконати своїх сусідів та друзів у тому, що історія повторюється, що не існує заміни для західних лідерів, якщо йдеться про справу свободи, що світ стане менш процвітаючим за їх відсутності.

Дійсно, Майдан кинув виклик не лише керівництву західних держав та їхній зовнішній політиці, але також людям, що живуть у цих країнах. Це заклик до моральної та культурної віднови, що базується на  принципах, закарбованих  створеному світі та в нас самих. Саме на них колись опирались засновники Америки, ризикуючи своїм життям, своєю долею та честю.

page_2012_200_weigel_square

Джордж Вайгель — уповноважений старший науковий співробітник Центру Етики та Громадської Політики у Вашингтоні та керівник католицьких досліджень. Ця стаття адаптована зі слів, які він виголосив 11 червня у посольстві Литви у Вашингтоні, округ Колумбія, де він був нагороджений Зіркою дипломатії Міністерством закордонних справ Литви.

Джордж Вайгель, National Review
Переклад: Юлія Заводовська, CREDO

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Путін

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity