Роздуми над Словом Божим на свято св. Марії Магдалини
Щоби зрозуміти Марію Магдалину варто пригадати, що вона була поневолена сімома бісами — Ісус її звільнив. За традицією вона вважається блудницею — Ісус прийняв її, пробачив, полюбив. Вона була ніким, просто безіменною грішницею, яка заслуговує смерті — Ісус повернув їй ім’я, врятував і дав нове життя. Тому смерть Христа — це для Марії втрата сенсу життя.
Складно уявити собі ніч, яку вона пережила, перш ніж вийти до гробниці.
Що робите Ви коли перебуваєте у відчаї і Вам здається, що все втрачено?
Чи знайоме Вам відчуття, що Бог мертвий? Мені — так. Тоді я молюся для годиться, а не через віру; ходжу на Службу, бо так правильно, сповідаюся, без сподівань. Але точно не роблю з любові таких відчайдушних кроків, як Марія: посеред темряви не йду до гробниці Ісуса.
Марія бачила, що камінь відкочений, але не наважилася зайти всередину. Написано, що вона стояла надворі та плакала. У неї не було навіть сил молитися. Вона просто плакала. Але далі говориться, що вона нахилилася до гробниці. Грецький оригінал замість «нахилилася» вживає «парЭкюпсэн»: придивлятися, уважно дивитися, вглиблюватися. Саме з цього починається історія її прозріння, шлях від відчаю до радості. З того, що вона «уважно придивлялася». Зараз, читаючи Біблію, намагаємося це робити. Поверховий погляд на Слово залишає нас на дворі, в сльозах. Слово Боже веде вглиб гробниці та — як це не парадоксально — до радості.
Ангели звертаються до неї «гюнай» — жінка. Так про свою Матір говорить Ісус в Кані Галілейській на весіллі. Це поважне звернення, якого за свого блудного життя Марія точно не чула. Потім до неї саме так звертається Ісус, ніби підтверджуючи, що вона достойна називатися «гюнай», що всі її гріхи змиті, що в очах Бога вона є чистою. Але повне визволення приходить тоді, коли Ісус називає її на ім’я. Саме тоді Марія впізнає свого «Раввуні». Ми прагнемо чути від Бога, що ми є достойними, але головне — що ми для Нього особливі, унікальні, неповторні, що в Божому серці є для нас місце. Саме для нас. Чи чули Ви, що Господь називає Вас на ім’я ? Як називає Вас Бог? Якби у Марії не було такого досвіду, вона б не дізналася, що це Христос, продовжувала б думати, що Христа викрали, що перед нею садівник і залишалася б у своєму горі. Часто ми платимо таку велику ціну відчаю, горя, безвиході, тому що не чули, як Бог називає нас на ім’я. Попросіть Його.
Цікаво, що Марія обернулася двічі:
«Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, який стояв, та не знала, що то Ісус».
«Каже їй Ісус: “Маріє!”
Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: “Раввунí!” — що значить: “Вчителю!”»
Як можна двічі обернутися? Пророк Осія (2, 9) говорить про Ізраїль-блудницю та повернення до законного Чоловіка: «Вона гонитиметься за коханцями своїми, але не дожене їх, шукатиме, та не знайде їх. І тоді скаже: Піду, повернусь до мого першого чоловіка, бо тоді мені ліпше було, ніж нині». Саме в момент смерті Христа Марія по-справжньому «повернулася» до Ісуса, одного разу їй було замало. Не можемо до кінця і повністю повернутися до Бога і відвернутися від гріха: потребуємо не одного і не двох, а багато цих «повернень». Але це можливо лише тоді, коли я почую, як Бог називає мені на ім’я : «Марія». Власне тому Марія відразу випалює: «Раввуні». Марія визнала Ісуса, коли Той визнав її. Я можу відкритися на послух Богові («Раввуні», Вчителю) лише тоді, коли досвідчу відкритість Бога.
Вся дія напевно відбувається в саду, тому що спочатку Марія приймає Ісуса за садівника. Це нагадує нам перший сад Едем і першу гробницю гріха першої людини. В цьому Євангелії ідеться не лише про прощення одній лише Марії, а всьому людству. Руйнується гробниця першого гріха.
Ніневія була столицею поганської Ассирії, тобто від мешканців Ніневії, по-людськи міркуючи, не варто було сподіватися навернення. Напевно тому Йона противився волі Божій і не хотів йти до цього міста, вважаючи цю справу безнадійною.
Проте одного лише заклику Йони, невпевненого в тому, що він робить, було достатньо, щоб Ніневія покаялась у своїх гріхах. Натомість фарисеям і книжникам слова Ісуса, який навчав переконано, і, навіть з владою (пор. Лк 4, 32), цього було недостатньо. А отже ясно, що постава книжників і фарисеїв, коли вони вимагають знаку, — це постава злої волі, що противиться Божій благодаті.
Господь до кожної людини скеровує свій заклик до навернення. Скеровує його різними способами: через обставини та події життя, через приклад і слова друзів та родичів. Але прийняття Слова Спасіння залежить лише від особистого вибору людини.