Хто потребує перших місць біля Вчителя?

Роздуми над Словом Божим на свято св. Якова

«Мама-фанатичка, яка переслідує своїх синів і не дає їм змоги стати дорослими», — такі думки з’являються зазвичай, коли читаємо цей фрагмент. І частка правди у цьому, без сумніву, є. А проте, вивчаючи перший рядок цього уривка більш детально, ми зможемо відкрити для себе трохи іншу життєву позицію матері Заведеєвих синів.

Насамперед варто зауважити, що, скоріш за все, ця жінка майже завжди знаходилася поруч з учнями, а тому й поруч з Ісусом. Це, на перший погляд, могла бути звичайна материнська прив’язаність до своїх синів. Але саме мати Йоана та Якова стояла біля хреста Ісуса на Голгофі. Тобто вона мала сміливість залишитися біля Вчителя тоді, коли всі решта учнів — а серед них і один з її синів — Його покинули.

Мати підійшла «кланяючись». У грецькому тексті це слово може мати такі значення, як падати ниць, віддавати земний уклін, благоговійно преклонятися перед кимось або молити, віддавати хвалу. Так Авраам поклонився, коли зустрів трьох ангелів, які прийшли до нього (пор. Бут 18, 2); так само вклонився Лот, коли до нього прийшли двоє ангелів у Содом (пор. Бут 19, 1). Тобто мати бачила в Ісусі Бога, в той час як її сини не змогли цього зрозуміти навіть після того, як Ісус стільки всього їм відкрив.

Мати просила в Ісуса за своїх синів. Це слово також використовується в грецькому тексті, коли хтось «нижчий» просить у «вищого». Мати Синів Грому чітко усвідомлювала, хто вона та яке місце їй належить.

Ісус бачить поставу й серце цієї жінки і, викриваючи наміри братів, звертається з відповіддю саме до них: «Не знаєте, чого просите». Він не каже: «Не знаєш, жінко, чого просиш». Ісус розуміє від кого походить це амбіційне прохання, тому відразу викриває як мамі, так і учням всю правду про них самих. Адже саме ці двоє мріяли про владу, а не їхня мама. Скоріш за все вони при ній обговорювали це своє прагнення та намовляли, аби вона підійшла до Ісуса. Деякі науковці стверджують, що мати братів була сестрою Марії, матері Ісуса. Можливо апостоли думали, що за допомогою родинного блату зможуть посісти перші місця в Царстві Господньому? Як бачимо, кумівство було актуальним не тільки в часи «любих друзів».

Однією з хвороб мам усіх часів і народів є потурання примхам своїх дітей. Важко собі уявити, як ця жінка внутрішньо «ламала» себе, коли, розуміючи всю «вищість» Ісуса, мала підходити до Нього з таким проханням, аби догодити своїм синам.

У цій ситуації варто звернути увагу на Ісуса, який не засуджує маму — адже Він бачить її справжній стан. Він не звинувачує і братів, оскільки бачить в них синів Грому, а не двох слабкодухих бідолах, які бояться висловити свої наміри та підсилають мамусю. Він зціляє ці дві слабкості людей: як хворобливу покірність мами, так і неправильні амбіції синів.