Якщо ми постійно приховуємо від Нього свої рани, якщо постійно приховуємо від Нього свій біль, ганьбу пережитого приниження й погорди, — це означає, що ми Його насправді не знаємо ані любові Його не хочемо.
Медитація І: Як споглядати Страсті
Медитація ІІ: Чи то наші гріхи розпинають Ісуса?
Медитація ІІІ: Некрасива смерть
Медитація IV: Безсилий Бог
Медитація V: Те, що вже не шокує
Медитація VI: Страсті — найважливіша частина Біблії
Медитація VIІ: Зрада, яка стає миттю прослави
Медитація VIІІ: Поразка Ісуса
Медитація ІХ: Симон ніс хрест не «з Ісусом», а замість Нього
Медитація Х: Нести хрест із радістю? Це ж неможливо!
Медитація ХІ: Ісус насправді знає страждання кожної людини
Медитація ХІІ: «Мене можете вбити, тільки їх урятуйте!»
Не бійся йти до Ісуса
Не біймося бути разом з Ісусом на Його хресній дорозі, долучаючись до Нього зі своїми стражданнями, кривдами, зневагою і погордами, яких ми зазнали, зрадами, які ми пережили. Страждання в нашому житті — як фізичне, так і моральне та психічне — становить велику таємницю і залишає не раз страшні, зевигойні рани.
Наважмося піти до Ісуса, який висить на хресті, з нашим болісним минулим, із переживаннями, які ми часто приховуємо глибоко в серці, про які намагамося забути — і які, попри все, ранять наше сьогодення. Варто позбутися фальшивого почуття негідності, облишити фальшиве смирення, яке переконує нас, що наша кривда не може мати нічого спільного з тим, як кривдили Його; що зневаги і приниження, яких ми зазнали, не можна порівнювати з Його пережиттями на хресті. Бог став людиною, щоб пережити це страждання, яке нас нищило і знелюднювало.
Якщо ми надалі приховуємо від Нього свої рани, якщо постійно приховуємо перед Ним свій біль і ганьту пережитого приниження й погорди, — це означає, що ми Його насправді не знаємо ані любові Його прийняти не хочемо. Ісус постійно чекає на хресті й каже: «Прагну!» Він прагне нас — поранених жорстокістю й егоїзмом. Він прагне, щоб ми розповіли Йому про все, чого зазнали, щоб Він міг наші рани очистити й вирілувати.
Прекрасно це висловив пророк Ісая, який ще за шість століть до страстей Ісуса так описав муку таємничого Слуги Ягве та зв’язок його страждань із тим, чого зазнає кожен з нас:
Та він наші недуги взяв на себе,
він ніс на собі наші болі.
Ми ж, ми гадали, що його покарано,
що Бог його побив, принизив.
Він же був поранений за гріхи наші,
роздавлений за беззаконня наші.
Кара, що нас спасає, була на ньому,
і його ранами ми вилікувані.
(Іс 53, 4‑5)
До видужання
Це є великою таємницею спасіння: що коли ми наближаємось до Ісуса, який висить на хресті, з нашими ранами, стражданнями, часто притлумленими в собі довгі роки й навіть десятиліття, — тоді можемо отримати зцілення. Якщо лиш зізнаємося, що ми слабкі, скривджені, зраджені й використані, обмануті; якщо перестанемо вдавати, ніби ми сильні й самодостатні — то можемо завдяки відданню себе Ісосуві пізнати міць Його цілющої любові.
Бо ми маємо не такого архієрея, який не міг би співчувати нашим недугам: Він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. Приступім, отже, з довірою до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч (Євр 4, 15‑16).
Душе Христова…
Молімося цією прекрасною молитвою, щоб і ми вміли прикласти свої рани до ран Ісуса.
Душе Христова, освяти мене.
Тіло Христове, спаси мене.
Крове Христова, напої мене.
Водо з боку Христового, омий мене.
Страсті Христові, зміцніть мене.
О добрий Ісусе, вислухай мене.
В ранах Твоїх укрий мене
і не дозволь віддалитися від Тебе.
Від ворога лукавого захисти мене,
в смертну годину поклич мене
і дозволь прийти до Тебе,
щоб міг зі Святими славити Тебе
на віки вічні.
Амінь.
Переклад CREDO за: бр. Дам’ян Войцеховський SJ, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
