Свою катехизу перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 10 серпня 2014 р., Папа Франциск присвятив роздумам над уривком із Євангелія від св. Матея про те, як Ісус серед бурі прийшов до апостолів по воді та дозволив Петрові йти морськими хвилями.
Після помноження хлібів і рибин Христос змусив учнів увійти до човна та переплисти на другий берег, а сам тим часом відпустив народ і пішов на гору молитися. На озері зірвалася сильна буря, й саме під час неї Ісус наздогнав човен, ступаючи по воді. Коли учні побачили Його, налякалися, гадаючи, що то привид, і почали кричати, але Ісус заспокоїв їх, кажучи: «Не бійтеся, це Я». Тоді Петро, з притаманним йому запалом, мало не намагається Його випробувати, відповівши: «Якщо це Ти, то вели мені прийти до Тебе по воді». Ісус сказав: «Іди», — і учень вийшов із човна й пішов по воді; але, злякавшись вітру, почав потопати, крикнувши: «Врятуй мене, Господи!». Тоді Христос узяв його за руку, й вони разом увійшли до човна.
«Ця розповідь, — зауважив Святіший Отець, — є прекрасною іконою віри апостола Петра. В голосі Ісуса, який каже йому: «Іди», — він розпізнає відлуння першої зустрічі на березі того самого озера, а тому ще раз полишає човен і йде до Вчителя. Він іде по воді! Сповнена довіри й готовності відповідь на Господнє покликання дозволяє чинити надзвичайні речі». Ісус навчав нас, що ми «здатні чинити чуда», маючи віру в Нього та в Його слово.
«Відвівши погляд від Ісуса», дозволивши «захопити себе супротивностями», які його оточували, Петро почав потопати. Але, як підкреслив Папа, Господь був там, і коли учень увізвав до Нього, рятує його від небезпеки. «У постаті Петра, — додав він, — з його поривами та слабкостями, описана наша віра: завжди тендітна й убога, неспокійна, та не зважаючи на все — переможна, віра християнина крокує назустріч воскреслому Господу, серед бур і небезпек світу».
Дуже важлива, за словами Святішого Отця, також і фінальна картина цієї події. Розповідає святий євангелист Матей, що як тільки Ісус з Петром увійшли до човна, вітер ущух, а всі, хто був у човні, впали ниць перед Ним, кажучи: «Направду ти є Син Божий». У човні були разом усі апостоли, яких об’єднував «досвід слабкості, сумнівів, страху й маловір’я». Але щойно до човна ввійшов Ісус, як «атмосфера змінюється: всі почуваються в єдності у вірі в Нього». «Малі та перелякані стають великими, коли падають навколішки і розпізнають у своєму учителеві Божого Сина, — зауважив Папа. Скільки ж то разів з нами стається те саме… Без Ісуса, далеко від Нього, ми почуваємося переляканими, нездатними, настільки, що починаємо думати, ніби не дамо собі ради: це означає, що нам бракує віри. Але Ісус завжди з нами: можливо, прихований, але — присутній і готовий підтримати нас».
«Це, — підсумував Папа, — промовистий образ Церкви: човен, змушений долати бурі, й іноді здається, що він перевернеться. Його рятують не вміння та сміливість людей, а віра, яка дає змогу прямувати вперед навіть посеред темряви й труднощів. Віра дає нам упевненість у присутності Ісуса завжди поруч із нами, присутності Його руки, простягнутої до нас, щоби підтримати серед небезпеки. Всі ми перебуваємо у цьому човні й почуваємося в безпеці, попри свої обмеження та слабкість. Ми в безпеці, насамперед тоді, коли вміємо впасти навколішки, щоб адорувати Ісуса, єдиного Пана нашого життя. До цього нас завжди взиває наша Матір — Пресвята Богородиця. Сповнені довіри, звертаємося до Неї», — закінчив своє повчання Святіший Отець та розпочав молитву «Ангел Господній».
Уділивши всім вірним своє Апостольське благословення, Папа звернувся із закликом щодо ситуації в Іраку та в секторі Ґази, а також закликав молитися за жертви вірусу лихоманки Ебола, як і за тих, хто бореться, щоб спинити його поширення. Привітавши паломників, Папа згадав, що в середу розпочинається його Апостольська подорож до Південної Кореї. «Будь ласка, супроводжуйте мене молитвою. Я дуже її потребую», — сказав Святіший Отець.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
