Алекс Кінгстон зіграла багато ролей у різних фільмах і серіалах; фанати «Доктора Хто» знають її як Рівер Сонг, дружину Одинадцятого Доктора, чия життєва лінія йде назустріч звичному часові: майбутнє Доктора — минуле Рівер. Усі ці хитросплетіння, вигадані головно Стівеном Моффатом, далекі від її реального життя, у якому є не тільки кіно і телебачення, а й людські стосунки і суто людські проблеми.
Інерв’ю, яке Алекс дала у перервах між репетиціями, перекладене спеціально для ВК-сторінки фанатів британського культового серіалу «Доктор Хто» Wholock. Наводимо уривок із нього.
*
Алекс живе в Лос-Анджелесі зі своєю 13-річною дочкою Саломеєю, але зараз вона перебуває на Манхеттені, оскільки грає Лебі Макбет у високо оціненій постановці «шотландської п’єси».
Алекс 51 рік, вона виросла в Епсомі, графство Суррей, Англія; вона старша з трьох дочок. Її батько — англієць Ентоні, мати — німкеня Маргарита. До речі, Алекс щиро тішиться, що її донька вільно розмовляє англійською (американською та британською) і німецькою мовами, і що вони можуть їздити до родичів у Німеччину в гості до кузин і тіток.
Заміж Алекс вийшла 1998 року за німецького журналіста Флоріана Хертела. Їхня донька Саломея була зачата методом екстракорпорального запліднення і народилася 2001 року. Подружня пара розійшлася чотири роки тому. Ось слова самої актриси:
— Я пройшла 13 процедур екстракорпорального запліднення, перш ніж завагітніла. Це було тяжко. Настільки впадаєш у відчай, що й не розумієш, якими можуть бути віддалені побічні наслідки. Медики про це не попереджають. Наслідки підкрадаються непомітно, все відбувається повільно, а позбутися їх фактично неможливо. У мене дуже рано настала пременопауза, і я не маю доказів, але відчуваю, що це пов’язане з ЕКЗ та різними гормонами, які я вживала. Є такі речі, про що не повністю розповідають жінкам, які готові через це все пройти.
Я рада, що маю доньку, але я була би рада і взяти прийомну дитину. Я була готова любити і доглядати дитину, не рідну мені генетично. Вважаю, що хотіла би носити дитя під серцем і відчувати вагітність, як будь-яка інша жінка, але насправді це тільки мала частина материнства.
Моя сестра Сюзі народилася з фізичними та розумовими відхиленнями. Моя мама покинула всі плани на подальшу кар’єру, аби доглядати за Сьюзі Їй уже за 40, і вона живе разом із нашими батьками: щодня ходить до спеціалізованого центру, і це дає мамі перерву. Мої батьки присвятили себе доглядові за Сьюзі, а з нею непросто. Вона може прокинутися серед ночі й ходити довкола дому, або прийти до кімнати батьків і лягти разом із ними. Мої батьки — надзвичайні. У них немає додаткового фінансування. Коли ми були дітьми, вони піклувалися про нас, і досі піклуються про Сьюзі. Чи хотіла би я, щоб моя сестра народилася без ураження мозку? Так, але цього не сталося. Вона стала незвичайною частиною наших життів.
Я вважаю, що уряд має надавати більше підтримки людям, які виховують дітей-інвалідів, щоб у батьків були перерви. Мені здається, що вони не розуміють, скільки грошей економлять завдяки таким людям, як мої батьки.
Я постійно почуваюся винною через те, що зникаю на тривалий час на роботі, але моя донька каже мені: «Мамусю, все добре». І це змушує мене почуватися винною ще більше — через те, що саме їй доводиться мене заспокоювати. Складно бути далеко від неї, але я вважаю, що серце матері це зачіпає сильніше, ніж серце дитини. Я живу в Лос-Анджелесі тому, що моя дочка щаслива у своїй школі, і я не хочу в неї цього забирати. Вона потребує стабільності, тож літати в Англію і назад випадає тільки мені.
За матеріалами: Wholock
фінансово.
Щиро дякуємо!
