Як приготувати дорослу людину до Святого Хрещення? Як навчити не лише знаку хреста, а й переміни мислення? Доведеться перш за все відступити від стереотипів: дорослий, який стає перед вівтарем, говорить від свого імені – ніхто не говорить за нього, як при хрещенні дітей. Але про що потрібно говорити з ним, щоби приготування до Таїнства було дієвим, а прихід до хрестильної купелі – щирим та свідомим? На запитання КВ" відповідає о. ліц. Віталій ХРАБАТИН, викладач біблійних дисциплін та основ морального богослов’я.
Ці роздуми вголос напевно зацікавлять усіх, хто в той чи інший спосіб стикається з катехизацією дорослих. Дорогою до Єрусалима разом із катехуменами ми підемо зі святим Марком: його благовість є, як виявилося, дуже конкретною програмою приготування до Хрещення.
Крім того, що о. Віталій Храбатин має досвід такої душпастирської праці, «КВ» звернувся до нього ще з іншої причини: наш співрозмовник є префектом Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ, яка готує пастирів для Сходу, Центру й Півдня України. Як відомо, саме в цих регіонах нашої держави найбільша кількість неохрещених дорослих, або таких, що не були виховані по-християнськи, хоча з певних мотивів і були охрещені.
Розкажіть про своє переживання зустрічі з дорослими, які готуються до Святого Хрещення, – з катехуменами.
Коли приходить дорослий, усі схеми, що їх ми маємо в голові та яких вчимося в семінарії щодо хрещення немовлят, втрачають актуальність. В Італії я як священик вперше зіткнувся з дорослою неохрещеною людиною й навіть мав власну невеличку кризу: як і про що говорити? Це людина, яка має життєвий досвід, позитивний і негативний, можливо, навіть більший та складніший за мій власний. Вона має свою історію – аж тут каже, що хоче бути християнином.
Я виховувався змалечку серед традиційних християнських цінностей, пізнавав Бога, поступово зростав у вірі – і раптом переді мною хтось, хто тільки запрошує Христа у своє життя і хоче, щоби я йому в цьому допоміг. Потрібно було немовби повернутися у час свого формування й порівняно швидко пройти цей шлях заново – але вже разом із кимось.
І як же Вам це вдалося?
Я звернувся до досвіду Церкви. Зокрема, до біблійного богослов’я та праць тепер уже святої пам’яті кардинала Карло Марії Мартіні (1927-2012). Розповідаючи про ранньохристиянські практики, в одній зі своїх книжок він каже, що як програму катехуменату, як ми би сьогодні це назвали, християни колись використовували Євангеліє від Марка.
Тож я вирішив іти шляхом Євангелія від Марка, базуючись також на Катехизмі, на що й дістав благословення настоятеля парафії. Програма була розрахована на рік: саме за цей час можна приготувати людину до того, щоби вона почала думати по-християнськи.
Влучне окреслення: думати по-християнськи…
Якось я разом із друзями потрапив на екскурсію до римської синагоги. Зауважу також, що був одягнений цілком звичайно, без ознак духовного сану. Екскурсію провадила юдейка. Й ось одна жінка з Венеції запитала її: «Чи можна сьогодні стати юдеєм?» Малося на увазі прийняття юдаїзму як релігії. На це екскурсовод відповіла: «Так, але це дуже важко. Це не просто хляпнути водичкою…» Що характерно, усі просто стояли і ствердно кивали. Було зрозуміло, що йдеться про легкість прийняття Хрещення. І лише один чоловік вигукнув: «У нас у християнстві такого немає! Від води все починається, але насправді тільки починається…» Тоді вже екскурсовод почала виправдовуватися й пояснювати, що вона мала на увазі.
Ця проста ситуація певною мірою являє загальну думку про християн та християнство. Та насправді хрещення, зокрема дорослого, – це не фініш, а лише початок великого шляху. На цьому шляху може бути ще багато випробувань: початкова «закоханість» у Христа і християнство може змінитися збайдужінням, коли стає вже «нецікаво». Так буває, коли щось перестає дивувати людину, коли вона вже не робить нових відкриттів.
Скидається на те, що приготування дорослих до Хрещення також було для Вас свого роду відкриттям…
Певною мірою, так (усміхається. – Прим. «КВ»). Отже, до нас у парафію зголосилося двоє хлопців, які, маючи вже понад 20 років, закохались у християнок і вирішили також стати християнами. Один – звичайний робітник, другий – викладач фізики. Вони побачили інший стиль життя, почали пізнавати Христа через людей – і захотіли слідувати за Ним. За таким принципом починається й покликання апостолів у Євангелії від Марка.
Ми зустрічалися з кандидатами до Хрещення цілий рік, двічі на місяць. У Східних Церквах катехуменів ще називають оглашенними – тобто такими, яких Церква оголосила як кандидатів, гідних готуватися до Святого Хрещення (звідси – давня Літургія оглашенних, тобто Літургія Слова: перші християни брали участь у повній Літургії тільки після прийняття Таїнства Хрещення. – Прим. «КВ».). Катехуменат, як і в перших християн, полягав у приготуванні до всіх трьох Таїнств християнського втаємничення – Святого Хрещення, Миропомазання та Євхаристії, що їх катехумени приймають у Пасхальну ніч із Великої суботи на Неділю Воскресіння Христового. Таїнства, як і Євангелія, є свого роду Царськими дверима, якими ми входимо до Христа.
На що варто звернути особливу увагу у Євангелії від Марка під час катехуменату?
У св. Марка ми особливим чином бачимо те, як учень готується визнати Месію. Досвід апостолів, їхній метод прийняття віри простий. Вони бачили Христа й мали питання: ким є ця Людина? Готуючи тих парубків до Хрещення, ми питали і їх: яким є твоє особисте питання до Христа? Адже можна вибирати Христа, бо це мені, наприклад, вигідно. Якщо я захворію, Він мене вилікує. Утихомирить бурю, тобто попередить або вирішить мої проблеми. Нагрішу – простить. Такий собі «зручний» Христос.
Але апостоли вибирали цілковито «іншого» Христа! Так, вони бачили Божі чудеса, як це описує св. Марко, але вони обирали Христа заради Христа. «До кого ми підемо, Ти ж маєш слова життя вічного,» – сказав Петро від імені всіх апостолів.
Євангеліє від Марка являє дорогу до Єрусалима. Коли під час Великого посту ми вже наближалися до самого моменту Хрещення, я показував один старовинний образ Страшного суду. Це один зі зразків того, як Суд зображували до ХІІ ст.: ідеться не про опис із Євангелія від Матея (розд. 25), а про момент розп’яття Христа, де добрі стоять праворуч (разом із добрим розбійником), а злі – ліворуч, разом із нерозкаяним розбійником. Саме дивлячись на хрест, людина обирає, по який бік від Розп’ятого вона хоче бути. І це питання конкретно ставить перед нами Євангеліє від Марка.
Як виглядав початок приготування до Хрещення?
Перед тим, як приступити до тематичних занять, варто вислухати саму людину, яка прийшла до вас. Чому вона зробила вибір християнства саме тепер, у цей момент свого життя? Що спонукало її до цього? Зрозумівши, крім усього іншого, які потреби людина має, зможемо шукати способів на них відповісти.
Адже якщо хтось приходить шукати Христа, це означає, що він має питання. Ці люди покликані не нами, а Богом (!), але вони приходять до нас – і ми маємо вислухати їх та зрозуміти. Почути їхні питання й бажання серця, щоби разом зрозуміти, яку відповідь на них може дати Христос. Саме так ми починали катехуменат.
Окремо стояло питання, який образ християнства вже мають катехумени: очевидно, що кожна сучасна людина, яка живе в активному соціумі, має якийсь образ Церкви, байдуже, віруюча вона чи ні. Таким чином, вихідною точкою катехизації є сама людина, яка приходить до Христа – а пізнає Його з допомогою людей Церкви.
Це може викликати складні питання: у зовнішніх уявленнях про Церкву часто не все ідеально…
Тут потрібно мати чуйність, щоб обережно торкнутися і розчарувань, проблем у сприйнятті християнства. Жодного християнина не варто плутати з Христом, якого насправді шукає людина.
Часто спокуса відійти виникає тоді, коли я бачу, що близькі мені християни зовсім не відповідають образу Христа. Ображений починає шукати певного ідеального середовища, не бажаючи сприймати братів і сестер поруч, таких же слабких, як і він сам. Адже й вони також тільки в дорозі до Христа… Чужі вади, недоліки, гріхи, сумніви – усе це може віддалити новонавернену людину від спільноти Церкви, тому їй варто вчасно пояснити, що плутати Бога з людськими вчинками – доволі неконструктивний і болючий шлях.
Звісно, християни мають учитися з усіх сил того, щоби бути в гармонії з Христом, із Його вченням – але, як і в кожному оркестрі, перед блискучим виступом є дуже багато помилок та репетицій…
Як виглядав тематичний план катехуменату?
Євангеліє від Марка починається від вибору: Христос вибирає собі апостолів. Конкретні люди, конкретний досвід, конкретний шлях. Ісус не засновує школи і не викладає теорії. Він показує своїм учням, ким Він є. Тому перші два місяці ми говорили про покликання апостолів.
Окремо обговорювалася тема вибору імені, особливо важлива перед Хрещенням. Важливість надання імені у Святому Письмі окреслена вже в Книзі Буття. Сам Бог дає себе пізнати на ім’я. Христос кличе апостолів – конкретних людей, які мають імена, свої життєві історії, як це бачимо на прикладі св. Петра. Через досвід апостолів варто переосмислити і свій життєвий шлях: Христос знає мене; саме Він, добре знаючи, яким я є, покликав мене до себе.
Наступні три-чотири місяці були присвячені тому, що є серцем Євангелія від Марка: визначенню, ким є учень, – учень Христа. Окремо в цьому контексті ми зупинялися на історії сліпого Вартимея. Катехумени діставали практичні завдання: наприклад, попрацювати з окремими євангельськими дієсловами тощо.
Увесь час св. Марко говорить про дорогу. Пам’ятаю, як обидва катехумени поставили мені схожі питання: чому Христос, знаючи, що на Нього чекає у Єрусалимі, усе одно прямує туди? По суті, тут ішлося про радикалізм любові, рішення йти до кінця, навіть попри біль і смерть… Із багатьох таких питань народжувалися окремі розмови.
Починаючи від Різдва до Великого посту ми працювали над Тайною вечерею, над поясненням Євхаристії. У чому полягає Таїнство Божої любові? Чому Христос, який у хрещенні на покаяння вже взяв на себе людські гріхи, ще хоче залишити нам себе у Таїнстві Євхаристії? Багато людей, коли їдуть кудись, прагнуть лишити по собі фото, якусь пам’ятку. Але ми знаємо, що це не сама людина, а наприклад, її зображення. Натомість Господь сам залишається з нами, Він присутній особисто і реально.
Початок Великого посту був часом розгляду Євангелія страждання у св. Марка. Саме про страждання Марко пише навіть більше, ніж про навчання Христа: від Тайної вечері через смерть та поховання – до Воскресіння.
Останній місяць перед хрещенням ми присвячували подіям після Воскресіння та життєвій програмі християн: Марко підкреслює, що кожен віруючий покликаний іти і проповідувати Христа. Саме Хрещення зобов’язує до того, щоби давати свідчення про свою віру. Охрещений уже не може тільки сидіти і чекати, коли хтось покаже йому Христа, – він сам має про Нього свідчити своїм життям. Коли ми торкнулися цієї теми, то стало зрозуміло, що зустрічі на основі Євангелія від Марка треба робити для всієї парафії.
Цікавий фінал. Він також міг би стати початком нового катехитичного плану… Дякуємо за змістовний діалог!
"Католицький Вісник", № 2/ 2014
фінансово.
Щиро дякуємо!
