У парафії Матері Божої Ченстоховської в Маріуполі наразі залишився один тільки о. Павло Томашевський, паулін.
Він походить із Кам’янця-Подільського, навчався у Кракові. Маріупольську парафію ерегували 2002 року в передмісті цього важливого порту над Азовським морем. Тривають будівельні роботи зі спорудження нового храму в центрі міста, який стане також і новим марійним санктуарієм на Донбасі. Вірні цієї парафії користуються зарівно українською, як і російською мовами. Є там і група місцевих поляків. Багато маріупольських парафіян останнім часом виїхали з міста, головно сім’ї з маленькими дітьми. Материнська парафія зі своєю каплицею розташована на краю Маріуполя, поблизу шосе, яке провадить до Новоазовська, портового міста, нещодавно захопленого російськими військами. Неподалік пролягає головна лінія фронту.
Як сказав у розмові з журналістом «Gościa Niedzielnego» о. Павло Томашевський, парафіяльні забудови стоять за 2 км від лінії окопів, ровів та бетонних протитанкових бар’єрів. Хоча президент Порошенко, який 8 вересня побував у Маріуполі, переконував, що українські війська матимуть підкріплення для захисту міста, з розмови з о. Павлом випливає, що на лінії фронту стоять тільки солдати з ручною зброєю. Натомість проти них стоять кількадесят російських танків, артилерія і ракетні установки, які час від часу обстрілюють передмістя Маріуполя. «Два дні тому був такий сильний обстріл увечері, — розповідає о. Павло, — що я майже упав з ліжка».
Він готовий до евакуації. «Спакував ікону Матері Божої Ченстоховської — дар із Ясної Гури, а також монстранцію і киворій із комунікантами, — каже о. Павло. — Однак я виїжджати не хочу, тому що люди нас зараз особливо потребують. Я не можу покинути своїх парафіян».
У понеділок маріупольську парафію відвідав владика Ян Собіло, єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії, який має постійний осідок у Запоріжжі. Він старається об’їжджати всі душпастирські місця, попри хід воєнних дій. Він також був дуже хорошої думки про мешканців Маріуполя, які не впадають у паніку, хоча становище у місті останніми днями стає дедалі небезпечнішим. Багато хто з них бере участь у ритті окопів та годування солдат на постах, оскільки забезпечення армії дуже слабке. Отець Павло сподівається, що якщо перемир’я дотримуватимуться, то він зможе залишитись у місті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
