Із чим я збираюся йти за Ісусом?

Роздуми над Словом Божим на середу XXV Звичайного тижня, рік ІІ

Підготовка до дороги вже становить певний етап самої дороги. Перш ніж відправити учнів та дати їм головні вказівки, Ісус певним чином «підготував» Дванадцятьох. Зазвичай, розбираючи цей уривок, ми зупиняємося на основних настановах Ісуса: нічого не брати в дорогу, струшувати пил тощо. Проте декілька речень на початку дозволяють по-новому поглянути на цей уривок.

«Скликавши Дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами».

Коли ми чуємо поєднання слів «сила» та «влада», в голові автоматично виникає образ одного з депутатів або «сильних цього світу», чи не так? Окрім того, ця комбінація зазвичай викликає подальший асоціативний ряд слів: авторитет, престиж, гроші, статки тощо. Це деформований образ, викликаний нашими реаліями. Чим же є влада й сила у розумінні Ісуса?

Під «силою», окрім початкового значення, приховується також «можливість, здатність», а в деяких моментах вживається ще й значення «чудо». Твої можливості, таланти, здатності — не просто додаток до основних функцій організму, вони становлять твою силу. Як ти сприймаєш те, чим нагородив тебе Бог? Зазвичай дорослим людям важко відповісти, коли їх питаєш про талант або те, чим би вони хотіли займатися. Буденність притуплює відчуття того унікального, що закладено в нас. Дуже часто ми хочемо повернутися назад у дитинство: там панувала особлива атмосфера того, що я можу все у житті зробити-змінити-здобути. Що змінилося тепер? Я не можу почати спочатку, я не можу змінити ситуацію, бо…?! Які відмовки ми вигадуємо собі щоразу? Можливо, час уже їх позбутися? Господь дає можливості, дає силу, аби перетворити наше життя на чудо.

Схожу ситуацію додаткових значень, які дають змогу краще пізнати сьогоднішнє Слово, ми знаходимо й у слові «влада». Одне з головних значень цього слова — це «можливість або свобода робити щось». Інколи ми боїмося приймати певну «владу»: сім’ю, служіння, роботу, можливо — певні рішення. Ми втікаємо від відповідальності, які з собою ця влада несе. Водночас, якщо дивитися на Слово, яке ми маємо на сьогодні, з «владою» пов’язуються не так обов’язки, як свобода й вільне рішення. Приймаючи її, ми здобуваємо відчуття внутрішньої незалежності. Де конкретно у своєму житті я втікаю, від яких рішень? Де боюся приймати «владу»?

Дуже часто акцентується увага на порядку дієслів у Святому Писанні. Цей уривок не становить винятку.

«І тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати».

Головним завданням учнів було проголошувати Царство Боже, а вже потім лікувати. Проповідування Слова ставилося вище, понад інші обов’язки учнів. Багато з апостолів були «гарячими головами» (варто згадати Петра або ж синів Грому). А в цьому невеликому реченні ми бачимо певну ієрархію: спочатку Слово, потім дія. Часто в житті ми відкладаємо «на потім» Святе Письмо та особисту молитву. Переконані, що потім знайдеться час, потім усе зробиться, а зараз головне — діяти! І йдеться не виключно про роботу… Часто так є, що й наше служіння-дія може стати перепоною для заглиблення у Слово. Яка ієрархія дій у моєму житті? Можливо, час щось змінити?

Підготовка до дороги вже становить певний етап самої дороги. З яким багажем я збираюся вирушати за Ісусом?