Що буде з Божим людом наприкінці часів? Чи ми є гідними свідками очікування другого пришестя Христа? Над цим закликав замислитися Папа Франциск під час загальної аудієнції 15 жовтня.
«Протягом певного періоду ми говорили про Церкву, про нашу ієрархічну Матір Церкву, про Божий люд, який прямує вперед. Сьогодні запитаємо себе: що буде з Божим людом наприкінці? Що буде з кожним з нас?» – цими словами Папа Франциск розпочав свою катехизу під час загальної аудієнції.
«І так будемо з Господом завжди!», — відповів святий Павло солунянам, які запитували апостола про те саме. «Це прості, але переповнені надією слова», — підкреслив Святіший Отець, запропонувавши присутнім замислитися над тим, чи вони дійсно у це вірять. Натомість, у Книзі Одкровення святий Йоан пише: «І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого». «Ось ким є Церква — вона є Божим людом, який іде за Ісусом та день за днем готується до зустрічі з Ним, як наречена чекає свого жениха».
За словами Папи, Христос, ставши людиною та зібравши нас воєдино з Собою, через Свої смерть і воскресіння вчинив нас, зібраних у Церкві, Своєю нареченою. Святий Йоан говорить також про «новий Єрусалим». «Це означає, що Церква, окрім нареченої, покликана стати містом, найдосконалішим символом людського співжиття і взаємин», –зазначив Святіший Отець, пригадуючи, як апостол описує, що в цьому місті зберуться всі народи і племена, і будуть усунені будь-які поділи суспільного, етнічного чи релігійного характеру, але «всі будемо одністю в Христі».
Як зауважив Папа, перед обличчям такої чудесної перспективи наше серце «не може не почуватися сильно утвердженим в надії». Адже християнська надія не є прагненням, побажанням чи оптимізмом, але «гарячим і палким очікуванням кінцевого й остаточного сповнення таємниці Божої любові, в якій ми відроджені та вже живемо». Це також «очікування когось, хто надходить: Христа Господа, Який завжди близько біля нас, день за днем, врешті, провадячи нас до повноти Свого сопричастя і миру». А тому перед Церквою стоїть завдання «підтримувати запаленим і добре видимим світоч надії, щоб вона не переставала сяяти, як надійний знак спасіння».
«Дорогі брати й сестри, — підсумував Папа, — ось чого ми очікуємо: що Ісус повернеться. Церква-наречена чекає на свого Нареченого! Але ми повинні дуже щиро запитати себе: чи ми насправді є світлими і гідними довіри свідками цього очікування, цієї надії? Чи наші громади ще живуть під знаком присутності Господа Ісуса та в палкому очікування Його приходу, чи виглядають втомленими, заціпенілими під тягарем труднощів та знеохочення. Чи не загрожує нам небезпека, що в нас скінчиться олива віри та радості?».
Насамкінець Папа закликав слухачів «просити у Пречистої Діви Марії, Матері надії», щоб Вона зберігала нас у поставі слухання та очікування, щоб «вже тепер наповнитися Христовою любов’ю, а одного дня — мати частку в безконечній радості у повному сопричасті з Богом».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
