Біблійні роздуми

Прийми запрошення на мегатрапезу від Господа

04 Листопада 2014, 12:21 1808 Біблійний курс «Дабар»
людина небо

Роздуми над Словом Божим на вівторок ХХХІ звичайного тижня, рік ІІ

Лк 14, 15-24

Коли розмовляєш з християнами про Боже Царство, то під час розмови нерідко падають такі слова: «А невідомо, чи ми ще потрапимо на Небеса…». Багато хто навіть серед практикуючих християн десь глибоко в своєму серці сумнівається, що Бог хоче бачити його на Небі, що Небо може бути для нього (ну в кращому випадку чистилище). Спасіння треба вистраждати. Це правда, бо до Царства Небес, як сказав Ісус, веде вузька стежка та вузькі ворота. Але чи віриш ти в те, що Бог дійсно приготував Небеса для тебе, що хоче тебе там бачити і що робить усе, аби тебе туди привести?!

Співрозмовник Ісуса бажав підкреслити вибраність та недосяжний привілей тих, хто зможе потрапити в Царство Боже. Господь же своєю відповіддю вказує, що насправді Бог обирає кожного, а значить тебе і мене, для свого Царства. В чому ж проблема? А в тому, хто захоче туди прийти…

«Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.»

Грецьке слово «поліс» означає «багато», «велика кількість», а також «безліч». Кожного, кого Господь запросив до цього життя, того запросив і до вічності, до Царства Небесного, бо дав тобі безсмертну душу й вклав прагнення жити вічно. Господь також приготував для нас «мега» трапезу («мега» з грец. «великий», «величезний»; саме це слово вжито в тексті оригіналу), приготував вічну радість, вічне святкування з Ним, а тоді послав слуг кликати запрошених. Хто оті слуги? Звичайно ті, хто проголошує Його слово: свята Церква, а в ній єпископи та священики, а також кожна людина, хто слухає Бога й ділиться Його словом з іншими. Але таким слугою є і Його внутрішній голос в нас – наше сумління, котре щодня підштовхує нас вибирати радше те, що вічне, ніж те, що скороминуще. Однак ми так захоплюємося цим життям, що взагалі часом забуваємо про вічність. Це добро видно з тих вимовок, які представляли запрошені: «поле купив я, мушу піти на нього подивитись», «п’ять пар волів купив я і йду їх спробувати», «одружився я і тому не можу прийти». Що може бути приховане за цими символами? Поле – це земля, а з землі була створена людина. Воно може бути символом нового тіла. А чи не існує сьогодні тенденції створити собі нове тіло без Бога, за всяку ціну залишатися молодим і здоровим? Воли – це символ сили. Здається, що й це відчайдушне прагнення залишатися сильним, самостійним і таким, хто не потребує допомоги іншої людини, сьогодні теж «кричить» у світі. Одруження – чи символ любові. Шукати любові скрізь, але не в Богові, внаслідок чого так і не пізнати, чи насправді є любов.

А що мене сьогодні стримує прийняти запрошення Небесного Господаря, який приготував мегатрапезу й кличе відірвати очі від землі й почати вже нині жити Небесами?

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: