У неділю, 23-го листопада 2014 р., на території всього Закарпаття жителі області разом із представниками Церков вшанували пам’ять загиблих під час операції «маленька робота».
Збір і депортація невинних мирних людей почалася сімдесят років тому — 18 листопада 1944 року. Того дня перед мукачівським палацом Ракоці зібрали всіх, кого на підставі імені вважали угорцем швабського походження. Сказали, що зібрані повинні піти на кількаденну працю, тобто на «маленьку роботу» (Málenykij robot). Багатьох гнали до Сваляви у холод без теплого одягу аж до табору, де їх зібрали. Багато людей уже там і померли від жорстокого поводження, холоду і голоду. Інших повезли в інші табори Радянського Союзу. Чимало людей померли, частина повернулися додому лиш через багато років.
У той час було депортовано тисячі людей. Угорців депортували тільки чоловіків, а німців — чоловіків і жінок. Кожна закарпатська родина, яка була угорського або швабського походження, пережила цю трагедію. Ті, хто повернулися, довгий час не сміли розповідати своїх жахливих спогадів. Однак у сім'ях та суспільстві надалі жила пам'ять про ці несправедливі й жорстокі події. Нині у Сваляві стоїть пам'ятник, на якому написано імена загиблих.
У суботу, 22 листопада, з Мукачева до Сваляви вирушила хода пам’яті. Кілька сотень учасників ходи пройшли майже тридцять кілометрів по маршруту, яким сімдесят років тому йшли депортовані.
У ході взяли участь ординарій Мукачівської дієцезії єпископ Антал Майнек та настоятель парафії села Бене Іштван Рац, скаути і звичайні вірні.
Біля пам’ятника відбувся молебень, у якому взяли участь римо- та греко-католики та реформати.
«Мир може настати тільки тоді, коли люди, які живуть поруч один з одним у сім'ях, спільнотах, приймуть одне одного. Якщо в нашому серці немає миру, і ми не можемо прийняти один одного з любов'ю, то керівники держави марно шукають миру. Свалявські жертви були вбиті ненавистю. Отож зберігаймо мир у своїх серцях, у спільнотах, щоб більше нікого не переслідували за національністю», — сказав єпископ Антал Майнек.
У різних містах і селах Закарпаття вшанування було організовано 23 листопада. У Мукачеві церемонія відбулася перед палацом Ракоці. На цій події були присутні й виступили з промовами мер міста і представники духовенства. Окрім прощення, вони наголошували на тому, що цей геноцид був гріхом, скоєним проти людства, ми не повинні цього забути, щоб таке більше ніколи не повторилося. Щоб жодна нація ніколи не знищувала іншу. Наша оселя — Боже Царство, в якому кожен знайде своє місце. Наприкінці церемонії присутні організації поклали вінки до меморіальної дошки з іменами загиблих.
У храмах Мукачівської римо-католицької дієцезії того ж дня також вшанували пам'ять жертв «маленької роботи» і молилися за них.
фінансово.
Щиро дякуємо!
