У Кам’янець-Подільській дієцезії сьогодні, 28 листопада 2014 р., завершуються реколекції для священиків.
У Городку на Хмельниччині завершуються реколекції для духовенства Кам’янець-Подільської дієцезії. Святу Месу на завершення реколекцій очолив ординарій дієцезії єпископ Леон Дубравський.
Проповідь на Святій Месі з нагоди завершення з’їзду виголосив о. Роман Лаба OSPPE.
«Святе Писання ми читаємо не для того, щоби щось дізнатися про Бога, а для того, щоби підтримувати стосунки з Господом. Для того, щоб ці стосунки мене спасали», — зокрема, сказав отець у проповіді.
Повчальне слово виходило з євангельського уривка про смоківницю. Це дерево, зазначив проповідник, у Біблії зустрічається багато разів, починаючи від самого початку сотворення світу: коли Адам і Єва згрішили, вони прикрили себе смоківним листям — «зробили собі опоясання». Це важливий момент, бо він зіставляється зі словами св. Павла з Послання до Ефесян, шостого розділу, де сказано: підпережіть ваші бедра поясом правди. Відповідно, смоківне листя, яким прикрилися прабатьки після гріха, це образ неправди, вдавання. Перший наслідок гріха — життя у неправді, вдавання того, чого немає, бо людина стала правди боятися.
Образ листя важливий у християнському роздумуванні: в Одкровенні сказано про листя, яке буде лікувати; для віруючих таким лікарським листям є сторінки («листки») Святого Письма, які лікують нас — відкривають нам правду.
Для кращого розуміння уривку про смоківницю можна взяти той уривок із Євангелія від Матея, 21 розділ, де Господь Ісус, як сказано, не знайшов плодів, тільки листя. Складно розуміти цей уривок — дерево не є суб’єктом моральних учинків, за що його проклинати? — або чи Ісус був аж такий роздратований, чи хотів похизуватися божественною силою?… Відповідь на своє нерозуміння, сказав о. Роман, я знайшов у книзі Второзаконня. Там є припис: коли будеш збирати плоди зі смоков, не визбируй всього до кінця. Це припис про милосердя, бо неімущі — вдова, сирота, чужоземець — зможуть знайти собі поживу. Тобто коли Ісус прийшов до того дерева (євангеліст виразно зазначає, що то не був час для плодів) і не знайшов на смоківниці геть нічого, то це означає одне: що господар тієї смоківниці визбирав усе, до останньої смокви. І прокляття дерева насправді є покаранням такого господаря, засудженням постави жадібності, засудженням браку любові до відкинутих.
Далі проповідник згадав покликання Натанаїла (читання, яким розпочалися реколекції для кам’янецького духовенства): той був під смоківницею. Буває так, зазначив о. Роман, що ми навіть своєю релігійністю прикриваємося, аби лиш «лежати під листям» і не приносити плодів… Плодами у християнському житті має бути любов, причому не тільки до тих, хто нас любить, бо це просто. Любити ворогів, тих, хто нас принижує, ранить, — може тільки справжній учень Господній. І якщо цих плодів любові немає, а саме лиш «листя релігійності», то питання навіть не в тому, чи ти хороший священик: питання в тому, чи ти хороший християнин і чи ти християнин узагалі.
Перші християни перебували у читанні Слова Божого, спільності, Євхаристії, молитві. Грецьке слово, перекладений як «тривали», перекладається також і як «витримували». Якщо 10 хвилин я «триваю» на молитві, і це мені в радість, то ще півгодини я вже «витримую». Так і зі спільнотою: буває, що її необхідно «витримувати». Якщо комусь здається, що його християнська формація вже досягла апогею, бо він священик, — то варто взяти до уваги, що його формація була ще тільки зернятком, коли він прийшов до семінарії. Святе Письмо — це як лист Бога до Його народу. Для чого люди пишуть одне одному листи? Не виключно для того, щоб повідомляти про події, а щоб мати і підтримувати з Богом, з Ісусом Христом, особисті стосунки. Тривання в Слові допомагає витримати у спільноті. Іншими словами, якщо хтось не «витримує» у Слові, в читанні, роздумах, молитві, то і в будь-якій спільноті він також не витримає.
Тривання у спільноті провадить до тривання на Літургії. Якщо якомусь священикові важко витримати Літургію, то йому варто передивитися, як у нього справи зі Словом і спільнотою. Літургійна спільнота є найповнішим образом Церковної Спільноти.
Далі проповідник наголосив на потребі та спільності молитви у Церкві. Навіть той самий Бревіарій, до читання якого зобов’язаний кожен священик, не є осібним самотнім читанням. Бревіарій, як сказано у його вступі, це молитва Люду Божого. Тому варто його по парафіях практикувати з залученням вірних. Священик не може відгороджуватися від людей також і своєю молитвою. Церква — це спільнота і єдність.
За матеріалами: Католицький медіа-центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
