Що кому наснилося

Роздуми над Словом Божим на неділю Святого Сімейства (28 грудня)

Поглянемо на читання, які на 28 грудня нам дає Церква. В неділю — свято Святого Сімейства з Назарета. Але 28 грудня це також свято —«пам’ять Безневинних Дітей», немовлят-мучеників. День пам’яті не тільки тих дітей, якихубив Ірод, але також день абортованих і ненароджених. Ці два дні між собою тісно пов’язані. Свято Родини цього року немовби затуляє собою спомин дня смерті дітей. Тут ми зустрічаємося з милосердям Божим. Сам день 28 грудня про це милосердя свідчить. Припустімо, я таки не абортована людина, але іноді можу так почуватися. Тому, аби зцілити мене від моєї рани, Бог усвоєму милосерді дає мені Нову Родину, в якій я — живий.

Поглянемо на слово Боже як на сон. Наснився сон, і ми, щоб його не забути, записали так: Мт 2, 13‑18. І що ж маємо? Виповнилося, як у побажаннях на ніч. Але замість «добраніч» хтось нам побажав «жахів».

Сни приходять, як притчі, щоб нам допомогти. Святий Василій Великий у своїм коментарі до Пс 23каже: «Марення сонне найчастіше є луною думок, які маємо вдень». До голосу у нашому сні дійшло щось, що виразилось як закатовані діти. Діти — це може бути образ наших відносин: колеги по праці, сусіди, учні, рідні в домі, або іще хтось такий. Несказані слова, гріх і приховані почуття проявилися увісні, де ми когось убиваємо. Один із видатних психологів Карл Густав Юнг у своїх дослідженнях про сни говорить так: «Сон — це театр, у якому я — сцена, актор, публіка, суфлер, спонсор, автор і критик. …Усі фігури у сні — це персоніфіковані риси характеру особистості того, хто спить». Я можу бути Йосифом, але також Іродом. Один рятує дитя, інший убиває. Коли рятує? Коли бере на свої руки. Слово «взяти» — це також «прийняти», прийняти таким, яким є. Не вбивати — це прийняти таким, яким є. Не вбиватиістинний образ людини — це дати їй життя у моїх із нею відносинах. Убити — це хотіти, щоб інші НЕ БУЛИ тим, ким вони є.

Святий Григорій Великий казав, що сни походять від Бога, людини і диявола. Тому Отці Церкви, оберігаючи людину віднеправильного розуміння, пояснення снів, говорили, що слово Боже передує снам. Уся Біблія — це книга зустрічі, місце зустрічі, і вона вчить щасливих відносин. Глибоке почуття власної гідності народжується з близьких і теплих відносин. Слухати слово Боже, зрештою, — це піклуватися про виконання заповіді взаємної любові. Тільки тоді можна добре зрозуміти і використати образи зі сну.

Християнство це не духовність снів, але духовність слова Божого. Перед тим, як ангел сказав до Йосифа: «візьми», було сказано: «встань». Встати — це символ буття готовим, налаштованим прийняти. У Святому Письмі людина порівнюється з арфою (див. Пс43, 5). Наше тіло, почуття, розум, потреби, сни — як струни, завдяки яким ми можемо спілкуватися з Богом та людьми. На розстроєному інструменті не вдасться зіграти, як не вдасться і спілкуватися, будувати відносини з розстроєною людиною. Тим, хто налаштовує струни, є Дух Святий, особливо присутній у Святому Письмі.