Літургійні читання на 12 вересня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Віддання празника Різдва Богородиці.
Св. свящмуч. Автонома

З дня:

Апостол
Гал 2, 6-10

6 Стосовно тих, які вважають себе кимось, — для мене немає жод­­ної різниці, якими вони бу­ли колись, — то Бог не дивиться на обличчя людини. Адже ті, хто вважає себе кимось, мені нічого не додали. 7 Навпаки, побачивши, що мені довірено Євангеліє між язич­ни­ка­ми, як і Петрові між обрізаними, — 8 адже Той, хто допоміг Петрові бути апостолом між обрізаними, допоміг і мені між язичниками, — 9 та визнавши дану мені благо­дать, Яків, Кифа та Йоан, котрі вва­жаються стовпами, подали мені й Вар­наві, як співучасникам, руки, щоб ми йшли до язичників, а вони — до обрі­за­них, 10 аби тільки ми пам’ятали про вбо­гих, що, власне, я і намагався ро­бити.

Євангеліє
Мр 5, 22-24. 35 – 6, 1

22 Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Ісуса, впав Йому до ніг 23 і дуже просив Його, кажучи: До­нечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила! 24 І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його.
35 Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя? 36 Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бій­ся, тільки вір! 37 І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Яко­­ва та Йоана — брата Якового. 38 Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. 39 Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не по­мерла, а спить! 40 І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і війшов туди, де лежала ди­ти­­на. 41 І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум, — що в перекладі озна­­чає: Дівчино, кажу тобі, встань! 42 І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять ро­ків. І жахнулися всі відразу від ве­ли­­кого потрясіння. 43 Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів да­­ти їй поїсти.

1 Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слі­дом Його учні.

Богородиці:

Апостол
Євр 9, 1-7

1 Отже, перший Завіт мав постанови, служіння та земну святиню. 2 Тож був збудований перший на­мет, у якому були світильник, стіл і хліби покладання, який назива­єть­ся Святе. 3 За другою заслоною — намет, що на­зивається Святе Святих; 4 він мав золоту кадильницю, ковчег Завіту, повністю покритий зо­лотом, у якому містилася золота по­су­дина, в якій була манна, розквітла палиця Аарона і скрижалі Завіту. 5 А над ним — херувими слави, які затінюють престол благодаті, про що нині не час говорити до­кладно.
6 Згідно з установленням, до пер­шого намету постійно входили свя­щеники, щоб виконувати служін­ня; 7 до другого — один раз на рік вхо­­див лише перво­священик, не без крові, яку приносив за себе і за гріхи народу.

Євангеліє
Лк 10, 38-42; 11, 27-28

38 А коли вони подорожували і Він cам уві­йшов до якогось села, то одна жін­ка на ім’я Марта прийняла Його. 39 Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова. 40 А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: «Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допо­могла». 41 У відповідь Господь сказав їй: «Марто, Марто, ти журишся і клопо­чешся багато чим, 42 а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не від­береться від неї».

27 Сталося, коли говорив Він це, якась жінка з натовпу, підвищивши голос, сказала Йому: «Блаженна утро­ба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав!» 28 А Він відказав: «Дійсно бла­жен­ні ті, які слухають Боже слово і бережуть його!»