Очільниця волонтерської ініціативи «Швейна рота» Ксенія Самойлич розповідає, як розвивалася їхня діяльність — від пошиття балаклав у Дніпрі до розлогої мережі волонтерських осередків у різних містах України й за кордоном.
«Ми співпрацюємо з понад ста лікарнями, госпіталями та пунктами стабілізації, забезпечуючи їх теплим звичайним та адаптивним одягом. Але потреба значно більша, ніж наші можливості», — наголошує вона в розмові з Vatican News.
«Швейна рота» зародилася в Дніпрі, але поступово об’єднала понад 800 волонтерів з різних міст України й не тільки. Вони вже пошили понад 300.000 одиниць адаптивного одягу для поранених цивільних та солдатів у понад 90 українських лікарнях.
Від балаклав до термобілизни
«Ми почали свою волонтерську ініціативу 28 лютого 2022 року в Дніпрі разом із Мариною Пальченко, — зазначає Ксенія. — Марина побачила оголошення в інстаграмі, що потрібні люди, які вміють шити балаклави, щоб одягнути хлопців місцевого ТРО. Це написали програмісти з Дніпра, які мали приміщення, кошти на тканину і хотіли утеплити хлопців. Вони закупили нам тканину, а ми принесли свої машинки та покликали дівчат із курсів шиття, на які ходили разом із Мариною».
Завдяки злагодженій роботі волонтерки досягли рекорду — 495 балаклав за день. Доти вони не шили такими темпами навіть у швейних цехах. Потім, відгукнувшись на потреби бійців, вони розпочали пошиття термобілизни. Закупити тканину допомогли власники магазинів, які відкрили приміщення і продали їм необхідні матеріали. Майстрині передавали ці вироби не лише в Дніпрі, але й на Донеччину, коли там відбувалися активні бойові дії.
Згодом, через брак коштів у перших помічників, Ксенія з командою почали шукати підтримки через соцмережі. Це допомогло розширити ініціативу: про «Швейну роту» дізналися в інших містах, і до них стали долучатися майстрині з усієї України. Вони почали збирати кошти через «монобанку» для закупівлі тканини оптом, розкроювати її та відправляти на пошиття.
Одяг, пошитий майстринями «Швейної роти»
Адаптивний одяг для поранених
«Зараз ми майже повністю перейшли на адаптивний одяг, — зазначає Ксенія. — Це одяг на липучках, зав’язках, кнопках, який дає доступ до поранених кінцівок. Наприклад, нещодавно ми закривали запит для пораненої Євгенії з Одеси. 30 грудня був обстріл міста, і вона отримала дуже сильні опіки — 50% тіла. Зараз вона в лікарні у Львові, і цей одяг — єдиний, який вона може одягати під час лікування».
«Швейна рота» відправляє адаптивний одяг пораненим захисникам і захисницям, починаючи з пунктів стабілізації. «Там часто потрібно просто переодягнути людину в сухе і тепле, — пояснює волонтерка. — Ми надаємо штани, флісові кофти, плетені та флісові шкарпетки — як звичайний, так і адаптивний одяг. Далі поранених везуть евакуаційними автобусами або потягами до лікарень, і туди ми теж передаємо одяг».
Переглянути цей допис в Instagram
Виклик холодної зими
«Потреба значно більша, ніж наші можливості, — наголосила очільниця «Швейної роти». — Тому якщо нас зараз хтось чує чи читає, і може допомогти флісовими штанами, кофтами, пледами і шкарпетками — це все дуже актуально для утеплення захисників щонайменше до травня».
Наразі головний фокус — утеплення. Адже холодна зима, особливо на полі бою, значно ускладнює умови для захисників. За словами Ксенії, ситуація зараз схожа на ту, що була у березні 2022 року: «Окрім мінно-вибухових поранень, зараз є велика небезпека обморожень, і це теж дуже впливає і на здоров’я захисників, і на загальну ситуацію. Тому ми стараємося допомагати максимально на всіх напрямках».
«Швейна рота» в Нікополі
Мережа, яка зростає
Вся діяльність волонтерської ініціативи «Швейна рота» побудована виключно на волонтерських засадах. Усі майстрині та координаторки підрозділів працюють безоплатно. Ксенія підкреслює, що зібрані ними кошти спрямовуються виключно для закупівлі тканини та оплати логістики: адже пересилання об’ємних матеріалів, таких як фліс, — це складний і недешевий процес.
На сьогодні до ініціативи долучилися приблизно 700-800 майстринь. Хтось долучився один раз і пошив кілька виробів, інші ж підтримують «Швейну роту» вже понад чотири роки. Багато майстринь створили локальні осередки — підрозділи «Швейної роти» — у своїх містах. Зокрема, в Нікополі діє осередок, який працює вже чотири роки попри постійні дронові та артобстріли.
Волонтерки працюють як удома, так і в швейних цехах. Наявність генератора в цеху значно пришвидшує роботу, особливо в умовах частих відключень електроенергії. «Наші майстрині часто шиють по ночах, коли є світло, — каже Ксенія. – Вони шукають можливості: генератори, зарядні станції. Родини підтримують їх, щоб була можливість шити, бо без світла машинки, на жаль, не працюють. У нас є багато підготовчих робіт, які можна робити без світла. Зараз ми частково перейшли з липучок на кнопки в адаптивному одязі, бо кнопки можна встановлювати вручну».
Навчання нових волонтерок
Ксенія з командою розробили повний комплект лекал адаптивного одягу, доступний на офіційному сайті ініціативи. У відкритому доступі є лекала для адаптивних трусів, футболок, худі, штанів, шкарпеток, термобілизни, фліски, шапок, балаклав, а також докладні інструкції та майстер-класи з шиття і в’язання. Це дозволяє волонтерам з різних міст і навіть країн легко підключатися до роботи.
Зараз підрозділи «Швейної роти» працюють не лише в Україні, а й у Чорногорії, Швейцарії, Німеччині, Англії, Данії та Канаді (Ванкувер і Торонто). У цих країнах серед волонтерів є не лише українці, а місцеві мешканці. «Наприклад, в Англії, — розповідає Ксенія, — є пан Девід, він англієць. Уже в поважному віці він пішов на курси шиття, де викладала координаторка “Швейної роти Англія”. Вона розповіла йому про швейну роту, і він почав шити адаптивний одяг та передавати його в Україну. Зараз він купив собі промислову машинку й шиє по 100–200 виробів на місяць, і передає їх у госпіталі».
Наявність міжнародних підрозділів, зауважує Ксенія, особливо важлива, коли в Україні виникають перебої з електрикою. Наприклад, у Швейцарії майстрині вже пошили й готові надіслати 250 адаптивних трусів і плетені шкарпетки, щоб допомогти українським захисникам.
Інна Цимбал, координаторка «Швейної роти-Нікополь»
Нести також і тепло душі
Волонтери «Швейної роти» з великою уважністю ставляться до кожного етапу своєї роботи. Комплекти адаптивного одягу складаються відповідно до типу поранення. Наприклад, якщо йдеться про поранення ноги, то до комплекту входять адаптивні труси — зазвичай чотири штуки, щоб була можливість прати і змінювати, тонкі й теплі штани, флісові шкарпетки, адаптивні шкарпетки — під різні апарати й типи поранень.
«У нас є різні шкарпетки, які в’яжуть майстрині-волонтерки. Вони в’яжуть безкоштовно: і в Україні, і в Швейцарії, Данії, Канаді. Усе це потім передають нам», — каже Ксенія. Комплект одягу кладуть в торбинку-наплічник, щоб людина могла переносити їх із лікарні в лікарню. І ще — подушки-«кісточки». Це спеціальні ортопедичні подушки, дуже зручні під час евакуації: їх можна підкласти під голову, під ногу чи під руку.
Особлива увага приділяється зручності й комфортності одягу. Наприклад, для поранених з апаратами зовнішньої фіксації виготовляють спеціальні адаптивні речі, які не натирають шкіру та зручні для тривалого використання. Навіть дитячий трикотаж використовують для шиття, оскільки він дуже м’який і приємний до тіла.
«Швейна рота» працює і з пунктами стабілізації, евакуаційними автобусами та лікарнями, і допомагає захисникам, які вже лікуються вдома. Крім того, одяг іде й за кордон — у Польщу, Швецію, Данію, де українські захисники проходять лікування та протезування.
Кожна майстриня кожний свій виріб підписує. Буває так, що збігається: земляки надсилають землякам. «Нещодавно один захисник шукав майстриню з Кривого Рогу, — розповідає Ксенія. — Він не раз отримував адаптивний одяг після поранень, а цього разу отримав посилку від Ольги з Кривого Рогу. “Я хочу їй подякувати, бо я теж із цього міста”. Це дуже зворушливо — отримувати такі відгуки. Ми розуміємо, що в кожній лікарні, у кожній бригаді, якій ми допомагаємо, можуть бути наші земляки, наші рідні, друзі. І ти ніколи не знаєш, у якому стабпункті вони опиняться й у якій лікарні будуть».
Фото з ФБ Швейна рота
Безпосередній контакт із пораненими
Майстрині «Швейної роти» не тільки шиють: у деяких містах — як, наприклад, у Харкові — вони ходять провідувати захисників особисто. «Вони передають і свої речі, й ті, які ми надсилаємо з інших міст, — пояснює Ксенія Самойлич, — бо саме в Харкові зараз дуже великий потік поранених. Там роблять операції, а потім евакуюють далі — у безпечніші міста».
Іноді захисники перебувають у госпіталі лише кілька днів, а потім їдуть далі. В такому разі їм одразу пояснюють, як заповнити гугл-форму для замовлення необхідного одягу. На кожній етикетці є QR-код, який можна відсканувати й замовити все, що потрібно повторно. Наприклад, якщо в захисника є спиці чи апарати — штани швидко зношуються через металеві частини. Були випадки, коли одному захиснику відправляли адаптивний одяг чотири або п’ять разів за рік.
Для того, щоб замовити одяг у «Швейної роти», окрім використання QR‑коду на етикетці, можна зробити це безпосередньо через їхній сайт https://shveinarota.org, Instagram і Telegram-канал. Часто самі волонтерки приносять одяг до госпіталів, або до них звертаються родичі поранених захисників.
«Отже, шляхи допомоги дуже різні, і добре, що матері, дружини, сестри поранених долучаються, бо розуміють, як важко самим знайти потрібний одяг, і знають, що ми можемо допомогти», — каже керівниця «роти».
Робити все так, ніби для своїх — для рідних
Очільниця волонтерської ініціативи зізнається, що до повномасштабного вторгнення не уявляла себе в такій ролі. Спочатку вона планувала долучитися до волонтерської роботи — зокрема до фонду, що допомагає літнім людям. Однак через брак часу завжди відкладала. А потім, коли розпочалася війна, Ксенія зрозуміла, що час завжди можна знайти.
«Мене досі дуже дивує, — каже вона, — як наші майстрині знаходять час. Між роботою, домом, дітьми, спортом — вони ходять на тренування, мають свої справи, і при цьому знаходять можливість долучатися й шити, та ще й у великих кількостях». Ксенія згадує майстриню, яка вдома за рік пошила тисячу виробів — попри те, що мала двох маленьких дітей.
Завдяки підтримці донорів майстрині «Швейної роти» мають можливість додати до кожного пакунку чай, каву, обереги — маленькі знаки уваги, дуже ціновані захисниками. «Ми пишаємося, що нам вдається передавати не просто одяг, а й цей посил підтримки», — зауважує волонтерка.
Ксенія наголошує: дуже важливо, щоб одяг був чистим і готовим до використання, адже в умовах госпіталів та пунктів стабілізації часом складно щось швидко випрати. Вони намагаються пакувати одяг так, щоб він був сухим і чистим. «Його розпаковують, надягають на пораненого, і він їде на евакуацію вже в нормальному, сухому одязі. Це теж про гідність і про турботу. Ми стараємося робити все так, ніби для своїх — для рідних, для друзів, так, як би робили для себе. Саме так ми ставимося до захисників і захисниць», — підсумовує Ксенія Самойлич.
фінансово.
Щиро дякуємо!
