Літургійні читання на 19 вересня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Свв. мучч. Трофима, Савватія й Доримедонта

Апостол
Гал 4, 8-21

8 Але тоді, не знаючи Бога, ви слу­жили тим, які за своєю природою не є богами. 9 Тепер же, пізнавши Бога, а краще, як Бог пізнав вас, — навіщо знову повертаєтеся до безсилих і убогих стихій, яким бажаєте знову, як і колись, служити? 10 Ви уважно стежите за днями й місяцями, за порами й роками. 11 Я боюся за вас: чи не даремно я трудився для вас?
12 Прошу вас, брати: будьте, як я, бо я такий же, як ви. Нічим ви ме­не не образили. 13 Ви знаєте: хоч я в немочі тіла зві­щав вам раніше Євангеліє, 14 та ви [моїм] тілесним випро­буванням не погордували, не від­штовх­нули мене, а прийняли мене як Бо­жого ангела, як Ісуса Христа. 15 Тож куди поділося ваше бла­жен­ство? Свідчу вам, що якби було можливим, то ви вирвали б свої очі й дали б мені. 16 Невже я став вашим ворогом, тому що говорю вам правду? 17 Не на добро виявляють вони ревність до вас, але хочуть вас від­лу­чити, щоб ви про них уболівали. 18 Адже добре завжди вболівати про добро, а не тільки тоді, коли я при­сутній у вас. 19 Діти мої, я знову терплю не­стерп­ні муки за вас, доки не відо­бра­­зиться у вас Христос. 20 Хотів би я бути з вами сьогодні та змінити тон своєї мови, тому що вбо­лі­ваю за вас.
21 Скажіть мені ви, які хочете бу­ти під Законом, хіба ви не чули За­кону?

Євангеліє
Мр 6, 45–53

45 І негайно Ісус змусив своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей. 46 І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися. 47 А як настав вечір, човен був се­ред моря, а Він сам-один на сухо­до­лі. 48 Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі но­чі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути. 49 Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали, 50 бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бій­теся! 51 Він увійшов до них у човен — і вітер ущух. 52 А в собі вони все ще були спов­не­ні жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було за­кам’янілим.
53 І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й прича­ли­ли.