Серце вислуженого архієпископа-митрополита Праги перестало битися на 83 році життя. Як провінційний настоятель домініканців, згодом як єпископ Градец-Кралове і, врешті, як Примас Чехії, він відіграв ключову роль у чеській Церкві на зламі тисячоліть.
Пресслужба Празької архідієцезії повідомила, що сьогодні, 4 листопада 2025 року, о третій годині ранку перестало битися серце кардинала Домініка Дуки OP, вислуженого архієпископа-митрополита Праги.
У квітні йому виповнилося 82 роки життя. На початку минулого місяця кардинал Дука переніс термінову операцію в Центральному військовому госпіталі в Празі й 30 жовтня його виписали додому; але через кілька днів він знову потрапив до лікарні.
Читайте також:
10 найважливіших прощань 2025 року
Тернистий шлях до реалізації покликання
Домінік Дука народився 26 квітня 1943 року в Градец-Кралове у тодішній Чехословаччині; при хрещенні отримав ім’я Ярослав. Його батько був офіцером авіації. Як згадував пізніший кардинал, він звик до відсутності батька — якому вдалося втекти до Англії в 1944 році, де він служив у збройних силах на Заході. Повернувшись на батьківщину, викладав у школі підготовки офіцерів у Пльзені. Однак після перевороту в лютому 1948 року комуністичний режим позбавив його батька офіцерської гідності — понизив до звання рядового й засудив до двох років суворого ув’язнення.
Тягар виживання ліг на плечі його матері —жінки простої, але яка мала непохитну віру. Переслідування зумовили переїзд родини до невеликого, бідного помешкання. Підтримкою для них стали місцеві священники. В дитячі роки Ярослав Дука прагнув стати льотчиком, як і його батько. Але йому випало стати свідком переслідувань Церкви. Вигнання черниць з їхнього монастиря поблизу собору в Градец Кралове справило на хлопця глибоке враження. Він був глибоко вражений цією несправедливістю та неможливістю хоч щось зробити…
Коли молодий Ярослав 1960 року отримав атестат зрілості й хотів продовжити навчання, йому не дозволили. Він пішов працювати на заводі в Градец-Кралове, де з 1960 по 1962 рік був робітником, а потім отримав фах токаря. Протягом наступних двох років служив у війську; службу проходив у Трнаві, на Словаччині. Після армії повернувся на завод, не маючи можливості реалізувати своє чернече покликання, бо влада ставилась до нього як до «ворога народу».
Кардинал Дука пов’язує народження свого покликання з травневим богослужінням, коли він почув проповідь про священника, який вирішив відмовитися від священства. «Ця конкретна катехиза навела мене на думку про щось зовсім інше: піти шляхом духовного покликання», — зізнався він.
1965 року, після довгого очікування, Ярослав Дука був зарахований на богословський факультет святих Кирила і Мефодія в Літомержиці.
Домінік Дука ОР під час своєї першої Святої Меси. 1970. Джерело: Memory of nations
В Ордені Проповідників
«Празька весна» 1968 року збіглася зі вступом Дуки до підпільного домініканського новіціату. Він прийняв монаше ім’я Домінік. Вже в період «нормалізації», 6 січня 1969 року, склав свої перші обіти. Через півтора року, 22 червня 1970‑го, отримав священницьке рукоположення з рук кардинала Штепана Трохти і п’ять років працював по різних парафіях у чесько-німецькому прикордонні. 7‑го січня 1972 року склав урочисті довічні обіти в домініканському ордені.
1975 року влада відкликала «дозвіл на духовне служіння» отця Домініка, що завадило йому жити відкрито своїм чернечим покликанням. Довгі 15 років він мусив працювати креслярем на автомобільному заводі Škoda у Пльзені. Водночас, завдяки щедрості друзів, о.Дука зміг жити в невеликому будинку з двома співбратами та продовжував навчання, підпільно співпрацюючи з домініканцями і знаючи, що ризикує свободою.
З 1975 по 1986 рік був вікарієм Провінціала, отця Амвросія Сватоша, а в 1976-1981 роках — наставником новіціату. Одночасно брав участь у створенні підпільного монастирського центру релігійних студій та організовував діяльність молодого покоління домініканців на території Чехословаччини. У 1979 році здобув ліценціат із теології на Папському теологічному факультеті св.Йоана Хрестителя у Варшаві.
1981 року Домініка Дуку засудили до півтора року позбавлення волі за монастирську діяльність, організацію навчання для семінаристів-домініканців, видання публікацій поза цензурою та співпрацю з іноземними країнами, заборонену з точки зору влади. П’ятнадцять місяців він провів у в’язниці Пльзень-Бори — найстрашнішій тюрмі комуністичної Чехословаччини. Але саме там він познайомився з багатьма людьми, зокрема з майбутнім президентом Чехії Вацлавом Гавелом. Спільне відбування кари стало для в’язнів можливістю вести довгі розмови про Бога. «Я цінував інтелектуальну чесність Гавела в той час, оскільки він прагнув знайти сенс життя і виразно відчував, що це питання трансцендентне», — згадував цей період кардинал. У комуністичній в’язниці він проводив активну пастирську роботу, зокрема уділяв Таїнство хрещення. Коли повернувся до цивільного життя, у 1986 році Генеральний магістр Ордену призначив його настоятелем домініканської Провінції Богемії та Моравії, і цю посаду він обіймав до 1998 року.
Як Провінціал, о.Дука брав участь у роботі таємної тоді Конференції вищих настоятелів Чехословаччини. Саме під час однієї з цих зустрічей — яка відбулася в сакристії Урсулинського костелу в Празі, — він став свідком жорстокого придушення демонстрації 17 листопада 1989 року, що ознаменувала початок «Оксамитової революції».
Читайте також:
Кардинал Дука: ватиканська дипломатія має віднайти в собі мужність захищати Євангеліє
Свобода і єпископське служіння
У листопаді 1989‑го — в рік «Оксамитової революції» — о.Домінік Дука став головою Конференції вищих настоятелів Чехословаччини, а від 1992 до 1996 року він був також віцепрезидентом Союзу європейських конференцій вищих настоятелів. Після падіння комунізму о.Дука докладав енергійних зусиль для відродження чернечого життя та повернення Церкві монастирів, хоч і розграбованих державою. «Здобуття [Чехією] свободи — найважливіший момент мого життя», — сказав домініканець кілька років тому в інтерв’ю КАІ. Отець Дука викладав «Вступ до Святого Письма» та «Біблійну антропологію» на теологічному факультеті Університету Палацького в Оломоуці, а в 1990-1998 роках також був членом урядової акредитаційної комісії. У 1990-х роках Йоан Павло II запросив його як аудитора брати участь в асамблеях Синоду єпископів. Папа зустрівся з ним особисто. Чеську провінцію домініканців о.Дука очолював до 1998 року.
6 червня 1998 року св.Йоан Павло II призначив його єпископом Градец-Кралове, і 26 вересня того ж року о.Дука прийняв єпископські свячення з рук свого попередника — архієпископа Кароля Отченашека, а співсвятителями були кардинал Милослав Влк і тодішній Апостольський нунцій, архієпископ Джованні Коппа. Гаслом свого єпископського служіння Дука обрав слова «In spiritu veritatis» — «В дусі Істини». Як пастир Градец-Кралове, заснував дієцезіяльний Теологічний інститут, а 2002 року скликав другий дієцезіяльний Євхаристійний конгрес. У 2000-2004 роках був віцепрезидентом Чеської єпископської конференції та головою Комісії з віровчення та католицької освіти у чеському єпископаті. Співпрацював із багатьма університетами. 2015 року отримав почесний докторат Папського теологічного факультету у Варшаві.
13 лютого 2010 року Бенедикт XVI призначив його архієпископом Праги, а 21 квітня того ж року архієпископа Домініка обрали головою Чеської єпископської конференції. На цій посаді він зумів підтримувати плідну співпрацю з почерговими президентами Чеської Республіки — а також із політиками різних переконань, що допомогло розв’язати шерег делікатних питань у відносинах між Церквою та державою, включаючи право власності на собор св.Віта, Вацлава й Адальберта, а також систему фінансування Церкви. Кардинал рішуче захищав святість шлюбу та сім’ї.
Бенедикт XVI ввів його до Колегії кардиналів під час консисторії 18 лютого 2012 року. Кардинал Дука брав участь у конклаві в березні 2013 року, де обрали Папу Франциска, який 13 травня 2022 року прийняв його зречення з пастирського уряду через досягнення граничного віку.
В численних інтерв’ю кардинал Дука висловлював біль від секуляризації чехів (де після комуністичного правління заледве третина людей охрещені) і шкодував, що тяжкі випробування й переслідування недавнього минулого вже так мало що означають для нових поколінь — демократія, за яку віддавало життя попереднє покоління, знов під загрозою.
Читайте також:
Кардинал Дука: зречуся громадянства і виїду!
Похоронна Меса відбудеться в суботу, 15 листопада 2025 року, об 11:00 ранку в кафедральному соборі св.Віта, Вацлава і Адальберта, повідомила архієпископська курія в Празі.
Після смерті кардинала Дуки Колегія кардиналів налічує 245 членів, включаючи 127 виборців та 118 без права брати участь у можливому конклаві.
За матеріалами: Vatican News, КАІ
фінансово.
Щиро дякуємо!
