Греко-католицький календар
Преп. Олексія, чоловіка Божого
Літургія не правиться
Іс 8, 13- 9, 7
13 Господа сил — Його шануйте як святого; Його ви маєте боятися, перед Ним маєте тремтіти! 14 Він — камінь спотикання і скеля падіння для обох домів Ізрáїля; Він — сіть і пастка на мешканців Єрусалиму. 15 Багато з них спотикнеться, впаде й розіб’ється, заплутається в сіті й упіймається. 16 Я заховаю це свідчення, я запечатаю це об’явлення у серці моїх учнів. 17 Чекаю Господа, що закриває обличчя своє від дому Якова, і на Нього уповаю. 18 Ось сам я і мої діти, що їх дав мені Господь; ми — знаки і прообрази в Ізрáїлі від Господа сил, що перебуває на горі Сіоні. 19 Супроти ж поради, питай, мовляв, тих, що мертвих викликають, та знахурів, що харамаркають та мимрять, — то хіба ж народові не питати свого Бога? Хіба ж мерців про живих питати, — 20 щоб осягнути науку й свідоцтво? Коли ж вони не так говорять, то будуть, немов той, для кого нема світанку. 21 І буде Він блукати по землі, пригнічений та голодний, і з голоду буде лютувати та царя свого й Бога проклинати; погляне вгору, 22 подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться. 23 І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську.
1 Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло. 2 Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють. 3 Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки — як за часів Мідіяна. 4 Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров’ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий. 5 Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. 6 Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, — ревність Господа сил це чинить. 7 Господь послав до Якова слово, і воно в Ізрáїлі впало.
Бут 6, 9-22
9. Ось родовід Ноя. Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом. 10. Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета. 11. Але земля зіпсувалася супроти Бога і була переповнена насильства. 12. Глянув Бог на землю, а ось вона зіпсована, бо кожне тіло занапастило свою путь на землі. 13. І сказав Бог до Ноя: “Я ухвалив покласти кінець кожному тілу, бо земля переповнена насильством через них. Отож я знищу їх разом із землею. 14. Зроби собі ковчег із соснового дерева. Зробиш його з переділами й просмолиш його зсередини та ззовні смолою. 15. Зробиш його так: триста ліктів завдовжки, п’ятдесят завшир і тридцять заввиш. 16. Дах зробиш у ковчезі й зведеш його на один лікоть вище. Двері в ковчезі зробиш збоку. Збудуєш його поверхами: долішній, середній і верхній. 17. Оце Я наведу потоп вод на землю, щоб вигубити під небом всяке тіло, що в ньому віддих життя. Все, що є на землі, загине. 18. Але з тобою Я зроблю союз. Ти ввійдеш у ковчег, ти, твої сини, твоя жінка й жінки твоїх синів з тобою. 19. З усього, що живе, з усякого тіла введеш у ковчег подвоє з кожного роду, щоб зберегти їх живими з тобою. Нехай будуть самець і самиця, 20. З кожного роду птаства, з кожного роду скоту й з кожного роду земних плазунів, по двоє з кожного роду прийдуть до тебе, щоб зберегти їх живими. 21. Ти ж візьми для себе всяких харчів і збережи їх у себе, щоб ти й вони мали що їсти. 22. І Ной зробив усе так, як велів йому Бог; саме так і зробив він.
Прип 8. 1-21
1. Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос? 2. На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях. 3. Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає: 4. “Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос. 5. О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь! 6. Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві. 7. Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне. 8. Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого. 9. Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання. 10. Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне, 11. бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею. 12. Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе. 13. Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу 14. У мене рада й помисл; | я — розум, у мене сила. 15. Мною царі царюють | і князі встановляють право. 16. Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю. 17. Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить. 18. Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість. 19. Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій — над срібло добірне. 20. Я ходжу путями правди, | стежками права, 21. щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці.
фінансово.
Щиро дякуємо!
