Принцип коректного спілкування з людьми, які переживають кризу або травму, сформулювала Сьюзан Сілк, працівниця «Los Angeles Times». Цей принцип працює для будь-якої кризи: медичної, юридичної, романтичної, навіть екзистенційної. Підтримка — всередину. Страждання — назовні.
Кілька років тому я стояла на похоронах одного чоловіка. Він буд дуже веселим, позитивним, добрим. Народу прийшло море — ним усі захоплювалися. Я тримала за руку його дружину, яка приймала слова співчуття з кам’яним обличчям. Особливо мені запам’яталась одна жіночка. Вона ридала і довго надривно розказувала, як їй тяжко, в якому вона шоці і як жахливо для неї, що «такої прекрасної людини більше немає». І я просто шкірою відчувала, як дружина цієї прекрасної людини починає закипати і напружуватися.
Я можу зрозуміти ту жіночку. Всі були шоковані. Всім було сумно й паскудно. Але говорити те, що сказала вона, тій людині, якій вона це сказала, було помилкою. Чому? Зараз поясню.
Уявімо собі круг. Ось у центрі — людина, з якою сталося нещастя. Наступним колом навкруг неї — чоловік/дружина, діти, близькі (не тільки по крові, а й за реальними стосунками), родичі. Можливо — але не обов’язково — кращий друг чи подруга. Далі, наступне коло — знайомі й колеги. Ну а потім усі решта.
Підтримка має йти всередину кола.
Якщо ви розмовляєте з кимось із кола, яке менше за ваше, — підтримуйте, втішайте, слухайте, «працюйте жилеткою». Не треба давати порад! Ті, хто горює, в гробу бачили ваші поради… а якщо ви просто залізобетонно впевнені у цінності поради — скажіть її лікарю або людині в аналогічній позиції. Але не близьким.
Не розповідайте, як вам тяжко, як по вас ударила ця історія, тому що по них вона вдарила сильніше і їм зараз байдуже, що відчуваєте ви.
Підтримуйте; а якщо не знаєте, що сказати, — помовчіть. Можливо, людям просто треба виговоритися. А ви — слухайте.
Страждання мають іти «назовні» умовних кіл.
Це ваша можливість виплакати наболіле. Кандидати у слухачі — люди з вашого власного або більшого кола. Їм можете розказати, як вам страшно, тому що у вашій сім’ї теж є своя історія раку і ви живете під дамокловим мечем, або розповісти, як ви цілу ніч проплакали й не можете викинути цієї трагедії з голови. Всі поради йдуть у тому самому напрямку: до зовнішнього кола, а не внутрішнього! Не тому що людям із вашого та ширшого кола вони допоможуть, а просто щоб виговорити їх перед тими, кого вони не зачеплять.
Звісно, якщо вам випало опинитися в центральному колі (сподіваюся, що ні), то ви можете жалітися, нарікати на долю, запитувати «чому я?» і матюкати несправедливість цього світу, скільки вашій душі заманеться. Це, мабуть, єдиний плюс такої ситуації.
Принцип працює для будь-якої кризи. Підтримка — всередину «кіл спілкування», переживання — назовні.
Тамара Котова, Lifehacker
фінансово.
Щиро дякуємо!
