Дух віє, де хоче. Невідомо, звідки приходить і куди йде. Відомо, що о. Пітер Гокен буде там.
Що сьогодні Дух говорить до Церкви? Найкраще, кажуть харизматики, про це запитати о. Пітера Гокена. Його прізвище звучало в розмовах, які я провів у численних спільнотах між Одром і Бугом. Чув його у Цєшині, Кракові, Хожові, Варшаві, Гданську. Цей скромний, непоказного виду чоловік похилого віку, можливо, не усвідомлює, що слова, які він каже, падають на піддатливий ґрунт і починають приносити плоди.
Коли месіанські євреї святкували Пасху у краківських францисканців, один з рабинів попросив принести йому миску води. Як її принесли, він став навколішки біля о. Пітера Гокена і обмив ноги засоромленому священикові. Рабин сказав, що не бачить іншого способу виразити те, що відчуває, і донести до свідомості інших, яку роль виконує цей скромний священик у взаємних розмовах.
Слухає Духа
— Серце відновлення Церкви — це пробудження людей до відкриття присутності Святого Духа в Церкві, — не сумнівається о. Гокен. — Керигма насамперед є переказом про Ісуса, а не про Церкву! Навчання про Церкву і таїнства не належить до першого проголошення. Католикам це сприйняти важко, бо ми прагнемо зразу ж викласти цілу доктрину, все, вміщене у Катехизмі, замість того, щоби проголошувати керигму. А такий напрям проповідування не провадить до навернення і переміни життя.
Він народився 1932 року в Англії. Вже добрих кількадесят років має реноме вчителя і викладача всесвітнього рівня. Викладав моральну теологію в Оскотт-коледжі у Бірмінгемі. 1971 року активно приєднався до руху харизматичної віднови. У 1976-1996 роках перебував у США, де долучився до незвичної спільноти Матері Божої в Меріленді. У 1970‑ті роки захопився поглядами о. Бляхніцького. Каже, що це було найбільшим духовним пробудженням у Європі.
— З о. Пітером я вперше «зустрівся», читаючи журнал харизматичної віднови «New Covenant», — розповідає Анджей Сьонек, фізик і бібліст, директор католицького товариства «En Christo». — Я прочитав свідчення священика, який був повністю поглинутий соборними поглядами і за свою місію обрав проголошення реформ, пов’язаних із Собором. Досвід хрещення у Святому Дусі привів його до глибшого розуміння природи дійсності, в якій він бере участь, і перемінив його з учителя у свідка. Скажу щиро: ніколи раніше у жодному свідченні я не бачив такої проникливості урозумінні того, що робить Бог, і піддатливості на завдання Духа, за поєднання з таким величезним інтелектуальним багажем.
Страх — це хвороба
— У Католицькій Церкві існує напруженість поміж людьми, які вбачають її головне завдання у захисті спадщини, і тими, хто розуміє завдання Церкви як проголошення Євангелія світу й приготування Церкви до майбуття, — сказав о. Гокен шість років тому о. Томашу Яклевічу [співпрацівник «Gościa Niedzielnego». — Прим. пер.]. — Страх подібний до хвороби. Святий Йоан каже, що досконала любов усуває страх. Неможливо примирити страх із довірою до Святого Духа. Одну з найпрекрасніших рис св. Йоана ХХІІІ становила неймовірна довіра до Святого Духа.Дехто вважав, що папа, скликаючи Собор, був наївний, або що він був надмірним оптимістом, який злегковажив небезпеками. Я з цим не погоджуюся! Цей папа розумів, чим є довіра до Святого Духа, і також розумів паралізуючий вплив страху.
Отець Пітер походить з англіканської сім’ї, але став католицьким священиком, — каже Анджей Сьонек. Він носить у собі величезне прагнення єдності. Згадує ситуацію, коли на молитовній зустрічі одна з жінок, коли він сказав щось зневажливе на адресу інших християнських деномінацій, звернула його увагу, що це дуже засмучує Ісуса. Він глибоко це сприйняв, був вражений. Це привело його до глибшого розуміння діяльності Духа, який прагне відродити єдність.
— Я страшенно захотів встановити контакт із цією людиною і почав молитися про те, щоб він зміг якось опинитися в Польщі, — каже п. Анджей. — Це було в ті часи, коли я служив о. Бляхніцькому в Любліні. Після довгих років, на початку ХХІ століття, під час молитви ми отримали заклик, щоби молитися про когось, хто наново освіжить погляди о. Франциска. Ми бачили певне припадання пилом, втрачання динаміки Відновою та Рухом Світло-Життя. Довідалися, що о. Пітер саме приземлився в Австрії, і запросили його до Лянцкорони. Він приїхав — і відтоді часто буває в Польщі. Вже 12 років регулярно приїздить. Провів у Лянцкороні й Кракові кілька десятків конференцій. Сформував тисячі людей. На зустрічі з ним приїжджали лідери спільнот, люди, відповідальні за різні рухи у Церкві. Отець послідовно переповідав те, що нині Дух говорить до Церкви. Він розказував, що таємниця Церкви й історія Ізраїльського народу взаємно переплетені. Він великий фанат о. Бляхніцького. Вже в 1970‑х знав, що ніхто у світі не робить такого, як о. Франциск. Він усвідомлював, що в повоєнній Європі не було більшого духовного пробудження, ніж Рух Світло-Життя. Бачив величезну відвагу о. Бляхніцького, який співпрацював з євангелізаційними організаціями (наприклад, «Молодь із місією»), тобто робив те, чого на практиці навіть Церква у Сполучених Штатах не реалізувала.
«Разом!»
— Чому люди прагнуть його слухати? — замислюється Анджей Сьонек. — Тому що він — свідок. Це відчувають люди різних віросповідань, деномінацій, різні сегменти Тіла Христового.
Отець Гокен 1984 року здобув титул доктора Бірмінгемського університету за свої дослідження історії харизматичної віднови. Потім він був виконавчим секретарем Товариства дослідження П’ятдесятниці. На сьогодні він дійсний член Міжнародної теологічної комісії Католицької харизматичної віднови.
— Непересічна ситуація! — каже п. Анджей. — Отець Пітер, католицький священик, став головою товариства, яке досліджує п’ятдесятницький рух. Такої прихильної позиції досі не було! Коли святкували 50‑річчя його свячень, присутній у Відні тодішній голова цього товариства сказав, що п’ятдесятники потребують книжок про Церкву, нову еклезіологію, і не бачать нікого іншого, хто міг би її написати. Я дивлюся на книжки о. Пітера — і не маю сумнівів: це пророк ХХІ століття.
Обійми
— Отець Пітер має батьківське серце, яке не тільки навчає, як брати, але насамперед — як давати, — розповідають Малгося і Кароль Собчики з краківської спільноти «Голос у пустелі». — Ми слухали його багато разів. Він показав нам набагато ширший вимір християнського життя та образ Церкви, ніж той, до якого ми були призвичаєні. Нас захопило бачення Церкви, про яку він розповідав. Ми стали тужити за такою Церквою і будувати таку спільноту. На цих поглядах ми базували опори спільноти «Голос у пустелі»: прагнення єдності, відкриття значення ізраїльського народу, сповнене туги очікування на Месію. Отець Гокен це людина надзвичайно вільна.
— За нагоди зустрічей з ним я пізнавав людей з усього світу, — продовжує Кароль, — які дуже по-різному переживають свою віру. Ці зустрічі показали мені, що ми замкнені у вузьких поглядах: «Бога можна славити тільки в такий спосіб, який ми знаємо і сприймаємо». Я бачив молитву прославлення людей з Ізраїля або Дмініканської Республіки і вчився того, що Дух діє через різноманітність. Дійсність, яка становила предмет моїх упереджень, виявилася зачином єдності.
Люди слухають о. Гокена, бо він прозорий, надзвичайно смиренний, — не має сумнівів Кароль Собчик. Цей священик не затуляє собою діянь Божих. Людина, хоч би де опинилася, шукає плодів діяльності Святого Духа в цьому місці. Це лиш один із численних католицьких священиків у цьому світі, який має відчинені двері до спільнот різних християнських деномінацій. Він слухає Духа і відкривається на те, що на перший погляд видається ірраціональним.
Хтось колись зауважив, що можна зустріти о. Гокена, вбраного в костюм і кросівки. Він поєднує те, що ніяк одне до одного не пасує, примиряє непримириме.
— Не раз я бачив його під час молитви,— каже Кароль. — Бачив, як він підходить до людей, обіймає їх і довго над ними молиться. Потім ці люди розповідали, що в цей час вони мали відчуття, ніби сам Бог їх обіймає.
Отець Пітер мешкає зараз в Австрії, де неподалік кордонів із Чехією та Словаччиною, у Гайнбургу над Дунаєм, заснував осередок примирення. З польської спільноти «Голосу» туди вирушило близько 20 осіб. «Для нас це був переламний виїзд. Святий Дух дихав, як хотів. Учив нас прославляти…»
— Якось Святий Дух сказав мені, — розповідає о. Гокен, — що найважливіша річ, яку я маю проголошувати, це очікування на повторний прихід Ісуса, а все діяння Духа спрямоване, власне, в цей бік. Я зрозумів, що моє головне послання — зосередитися на Нареченій, яка з величезною тугою волає: «Прийди!»
Мартін Якімович, Gość Niedzielny
Фото: peterhocken.org
фінансово.
Щиро дякуємо!
