Роздуми над Словом Божим на 2 неділю Посту (УГКЦ)
«У цьому епізоді, як у краплі води, відбивається все Євангеліє від Марка: Ісус навчає і зцілює, йому висувають обвинувачення в блюзнірстві, Ісус відстоює свою правоту. Зцілення хворого паралічем – передвістя нового життя, яке сам Ісус отримає у воскресінні і розділить з усіма, хто того забажає. Отже, ключовий вірш – десятий: «Син людський має владу прощати гріхи на землі». Вираз «Син людський» в устах Ісуса міг означати просто «Я» чи «хтось, подібний до Мене». Але в Книзі Даниїла, в 7-й главі, нам дається ключ до глибшого тлумачення цього виразу у Марка. У старозавітному тексті «хтось подібний до Сина людського» виступав від імені істинного народу Божого: сили зла обрушилися на нього, але Бог врятував його, виправдав, підтвердив його праведність і дав владу. У Книзі Даниїла ця влада означає право здійснювати Боже правосуддя, а у Марка відбувається несподіваний поворот: це теж влада, але влада дарувати Боже прощення».[1] Книжники, дуже швидко зрозуміли, що прощаючи гріхи Ісус заявляє, що є Богом. Щоб показати, що гріхи є справді прощені, Ісус дає наочне підтвердження своєї влади звертаючись до розслабленого з словами: «Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому» (2, 11).
Господь може зробити все…будь-яке чудо. Він постійно творить чудеса… Найбільш промовистими, але часто найменш помітними й найменш усвідомленими чудами є сотворений світ, я і ти, та Його Страсті і Воскресіння з великої любові до тебе і до мене.
Марко запрошує своїх читачів спромогтися на інші, – на перший погляд незначні, але насправді надзвичайно важливі (та можливі!) чуда, які потрібні для того, щоб Господь міг творити ще більші чуда. Цими чудами є здатність бачити, дарувати час, любити, співчувати, виявляти милосердя до всіх хто цього потребує, а разом з усім вище переліченим (і всім не переліченим!) – довір'я до Ісуса, та впевненість, що Він може відповісти на всі наші прохання та, що саме Він є той, кому можемо принести всіх зранених, розслаблених, відкинутих, самотніх, й отримати зцілення; принести страх, непевність, сумніви та розчарування та відійти потішеними та умиротвореними. Принести в сердечній молитві та в спосіб не менш радикальний ніж це зробили четверо друзів розслабленого.
В 10-й главі Марко наводить слова Ісуса, якими Він сам пояснює суть своєї місії: «Син Людський (Чоловічий) прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох». Він хоче послужити всім – насамперед тим, які не мають нікого, хто їх привів би (привіз, приніс) до сучасного дому Отця, – храму, парафіяльної спільноти,- які в значно більшій мірі покликані бути домом молитви для усіх народів (пор. Мк 11, 17; цікаво, що подія, про яку йдеться в сьогоднішньому євангелії, правдоподібно відбувалася в домі Ісуса в Капернаумі), в якому кожна людина є люблена та бажана своїми братами і сестрами. Зрештою, Господь хоче мати свій дім у серці кожної людини, а насамперед у серцях тих, які зранені та самотні. Для того, щоб це зробити, Він потребує допомоги кожного з нас. Важливо усвідомлювати, що Він налаштований дуже серйозно – Воплочення, Смерть і Воскресіння, – є найкращими підтвердженнями для цього.
Для мене і для тебе залишається роль одного з цих чотирьох, про яких згадує Євангеліє цієї неділі…
фінансово.
Щиро дякуємо!
