«Коли ми надміру прив’язані до багатства, ми не свобідні. Ми невільники». Цей запис Папи Франциска на Твіттері міг би стати провідним словом для його ранкової Меси 5 березня у каплиці Дому св. Марти.
Папа застерігав від засліпленості справами цього світу, через які стає неможливо помітити бідняків, що живуть обік нас, і людина опиняється в анонімності пустелі егоїстичного добробуту.
Святіший Отець прокоментував уривок із Євангелія, де йдеться про багатія і Лазаря. Папа зазначив, що той багатій зовсім не обов’язково погана людина. Певно, він навіть якось переживав свою релігійність, разом із даруванням жирних жертв для храму і священиків, що гарантувало йому вдячність і пошану з боку клерикального середовища. Однак він не помічав Лазаря, чиє тіло, вкрите виразками, було [не просто тілом, а] навіть символом незаспокоєних потреб.
«Коли цей багач виїжджав із дому — може, шиби його автомобіля були тоновані, щоб не дивитися назовні… — говорив Святіший Отець. — Не знаю… Але напевно його душа, очі його душі були затемнені, раз він не бачив. Бачив виключно своє життя, всередині, й не усвідомлював, що з ним діється — що він не поганий, а хворий. Хворий на світськість… А світськість міняє душу, губить усвідомлення стану справ: людина живе у штучному, власноруч створеному світі. Світськість знечулює. І тому ця світська людина не була спроможна помітити реальність».
А реальність, як зазначив Папа, це всі ті вбогі, що живуть довкола нас: «Стільки людей живуть тяжко, але якщо в мені світське серце, я цього ніколи не зрозумію. Маючи світське серце, неможливо зрозуміти потреби інших. Зі світським серцем можна ходити до церкви, молитися там і робити багато іншого. Але Ісус на Останній Вечері просив Отця про що? — «Отче, прошу, бережи цих учнів, щоби не впали у світськість». Це такий тонкий гріх, і навіть більше, ніж гріх: це гріховний стан душі».
У месальних читаннях, зауважив Франциск, маємо засудження людини, яка покладається на цей світ, і благословення для людини, яка уповає на Бога. Багач віддаляє своє серце від Бога; його душа стає солончаком, де вижити неможливо. Бо насправді зісвіччені люди залишаються сам-на-сам із власним егоїзмом.
Від такої хвороби серця когось вилікувати важко, — ствердив Папа. Багатій із притчі навіть імені не має, на противагу вбогому Лазарю. Бо люди світу цього втрачають свої імена, стаючи анонімним натовпом крезів. Звідси випливає гірка відповідь Авраама на прохання багатія, аби через Лазаря застеріг його братів від пекла: «Якщо Мойсея і Пророків не слухають, то навіть як хтось із померлих воскресне, не увірують». Як зазначив Святіший Отець, за цими словами криється ще й та правда, що світські люди очікують надзвичайних речей, «тоді як у Церкві все просто, бо дорогу показав Ісус». Однак на завершення Франциск зауважив, що навіть у суворій відповіді Авраама можна знайти тінь утіхи.
«Коли той бідний світський чоловік посеред мук просить послати Лазаря, аби той допоміг йому бодай краплею води, що відповідає Авраам? Авраам тут представляє постать Бог-Отця. І що він відповідає? “Згадай, сину…” Світські люди втратили ім’я. Також і ми, якщо маємо світські серця, втратили імена. Але ми не сироти! Аж до кінця, аж до останньої миті існує певність, що ми маємо Отця, який на нас чекає. Довірмося Йому. Він каже до кожного “сину”… Отже, ми не сироти», — завершив Франциск.
За матеріалами: Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
