Роздуми над Словом Божим на Великий Вівторок
Того часу Ісус, сівши за стіл зі своїми учнями, стривожився духом, засвідчив і сказав: «Воістину, воістину кажу вам, що один із вас зрадить Мене!» Учні почали споглядати один на одного… Каже Йому Петро: «Господи, чому я не можу нині піти за Тобою? Душу свою за Тебе я покладу». Відповідає йому Ісус: «Душу свою за Мене ти покладеш? Воістину, воістину кажу тобі: не проспіває півень, як ти тричі відречешся від Мене».
По суті, кожен зрадив Ісуса, втікши, розчинившись у натовпі, не признавшись до Нього. Кожен із Дванадцятьох. Ми радше шукаємо відповіді на це німе запитання: «Хто?» — назовні. Переглядаємося, дивимося одне на одного, ніби цим перегляданням кажемо: «Не я. Хтось інший». Але так насправді кожен є зрадником.
Запитати Бога може лиш той, хто лежить у Нього на грудях, хто є улюбленим учнем. Можливо, наша мовчанка з Богом — це знак наших відносин. Оригінал тексту використовує слово «лоно», грецькою «колпо», натякаючи, що бути улюбленим учнем Ісуса це бути тим, кого Ісус народив, хто вийшов із Його лона. Цей мотив ми зустрічаємо у фрагменті Євангелія про Никодима. Він дивувався, як можна народитися з Духа. Чи можу сказати про себе, що я дитя, народжене Ісусом? Як я розвиваюся? Скільки років цій духовній дитині? А може, я завмерлий плід?
Знак зрадництва Юди мені дуже нагадує… знак Євхаристії. Там також Ісус вмочує шматочок хліба і дає його спожити негідникові — мені, тобі. Але результат інший. Ісус міг дати характерніший знак — вдарити Юду по щоці: «Ось зрадник», плеснути йому вином в обличчя: «Ось зрадник», чи просто вказати пальцем: «Ось він». Чому Його знак так нагадує знак любові? А можливо, тому, що Він любить, навіть Юду. Знає, що після цього шматочка хліба Юда більше не зазнає любові — ні від людей, ні від самого себе. Знак прощання зі зрадником — це знак любові. Чи означає це, що Ісус подає цей знак щотижня мені, знаючи, що я також вийду в темряву своїх гріхів та слабкостей, щоби чинити зло: брехати, ошукувати, злословити, зневажати тощо? Чи згадав Юда перед своєю смертю цю руку, в якій був хліб, ці очі, в яких була любов? Чи для мене це достатня підстава приходити до Ісуса знову і знову в пошуках руки та очей, хліба й любові?
Коли Юда зникає, Ісус говорить про славу — Він прославився. Ісус п’ять разів згадує славу в одному реченні. Одначе треба згадати, що єврейська мова, якою розмовляв Ісус, передбачає одне слово для двох значень — «слава» і «тягар». Тобто в розумінні натхненної мови Вибраного народу, слава в нашому розумінні насправді є тягарем, а от тягар може стати нашою славою. Найбільший тягар — Хрест — стає найбільшою Славою. Чи погодишся бути настільки прославленим? Чи залишаєш справжню славу заради тягаря?
фінансово.
Щиро дякуємо!
