У бучацькому храмі Покрови Пресвятої Богородиці (УГКЦ) під час ремонту під основною іконою у вівтарі розгледіли ще один образ.
Він виявився старовинним, XVIII століття. У давнину його традиційно підносили над вівтарем на Благовіщеня. Тож цьогоріч уперше за багато років віряни Бучача побачили унікальну ікону «Цариця неба і землі», яка десятки років висіла у сховку.
Храм, прикрашений Пінзелем
Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Бучачі — пам’ятка архітектури національного значення. Вона була споруджена у XVIII столітті. Нещодавно у місті святкували її 250‑річчя. Розташований храм на одній із центральних вулиць міста — Галицькій. Якщо зовні здається, що церква сучасна, то, ввійшовши всередину, усвідомлюєш, як ти помилявся. У старовинній святині відчувається особлива атмосфера. Здається, повертаєшся у давнину, відчуваєш у повітрі мільйони молитов. А ще очі розбігаються від споглядання неймовірно красивого оздоблення храму. Історики стверджують, що церква Покрови — це останній твір архітектора Бернарда Меретина і скульптура Йоана Пінзеля в Бучачі. Інші фахівці вважають, що збудував храм німецький архітектор Шильцер (Шюльцер). Мистецька цінність будівлі найбільше зумовлена різьбою Пінзеля, блискучою за виконанням, неповторною в українській скульптурі XVIII століття.
Головний вівтар храму присвячений Богородиці: на ньому вміщено дві змінні ікони, про які ми розповімо далі, та чотири різьблені з дерева статуї святих. Згори його прикрашають красиве вітражне вікно у вигляді хреста і 20 фігурок ангелів. Ліворуч — старовинна ікона «Вознесіння Богородиці», справа — «Святий Миколай».
— Із церкви забрали багато цінностей у музеї, — розповідає парох храму о. Володимир Шафран. — Зокрема, це стосується робіт знаменитого Пінзеля. Люди зверталися з проханнями повернути їх церкві. Однак це було непросто. Лише завдяки тодішньому президенту Віктору Ющенку вдалося тимчасово повернути у храм Дияконські ворота. За радянських часів у церкві був музей. Вона перебувала у поганому стані. Тож коли ми прийшли сюди, то розпочали реставрацію престолів, кіотів. Ми підозрювали, що на головному вівтарі мала би бути ще одна ікона, однак не намагалися її підняти. Боялися, щоб і її не забрали.
Після радянського занепаду церкву ретельно відновлювали, ремонтували, встановили опалення, сигналізацію. На початку липня 2013 року, коли відзначали 250‑річчя храму, майстер із Коломиї Володимир Бобонич зробив копію Дияконських воріт, тепер встановлених у храмі як діючі. Оригінали Дияконських воріт висять на стіні у Святилищі. Нещодавно їх забирали для виставки творів Пінзеля у Луврі. Сьогодні шедеври мистецтва повернули до Бучача і вони продовжують прикрашати святиню.
Покрова сама себе захистила
У головному вівтарі храму є ікона Святої Покрови у срібних ризах та позолоті. Вважається, що її привіз Микола Потоцький із Молдавії. За спогадами його конюшого Івана Ясколовського, під час наполеонівських війн влада Австрійської імперії забирала золоті та срібні речі з храмів. Із церкви Покрови бучацький війт Чекановський хотів зняти з ікони Покрови срібні шати, але йому задерев’яніла рука. Те саме сталося з іншим чоловіком, який хотів це зробити. Більше спроб не було.
Дружина отця Володимира пані Марія розповідає, що до ікони Святої Покрови часто приходять молитися люди з різними проханнями. Одного разу жінка вимолила повернення сина, якого не бачила майже двадцять років. А ще сюди приходять матері, чиї сини зараз захищають Україну на Сході. Завдяки щирим просьбам до Богородиці всі хлопці живі. Один із них отримав важке поранення, але, на щастя, лікарі зуміли врятувати йому життя. Тож хоч ікона не належить до переліку чудотворних, про її велику силу у Бучачі знають.
Оригінальний сховок врятував від ворогів
Люди старшого віку пам’ятали, що у храмі було дві ікони Богородиці. Одну з них показували лиш на Благовіщення. Однак багато років святиню ніхто не бачив. Мешканці Бучача були переконані, що ікону вкрали або ж знищили ще в радянські часи. Та старожили ще добре пам’ятали, як вона виглядала і з яким особливим трепетом чекали на її появу.
— Пам’ятаю, як я малим був у 50‑х роках. Ми з хлопцями часто приходили до церкви. Старенький священик гладив нас по голові. Перед святами ми дуже раділи підняттю ікони, адже це символізувало, що вже дуже скоро Великдень, — пригадує церковний прислужник Степан Слободян, який і віднайшов скарб.
Саме Степан Казимирович відремонтував старий дерев’яний механізм, який підносив ікону. Він замінив його на металевий, випробував і побачив, що він діє. Зізнається, були особливі відчуття, коли підіймали ікону на Благовіщення, адже востаннє бучаччани бачили її більше півстоліття тому.
— Зараз молимося до «Цариці неба і землі» за мир в Україні, — каже чоловік. — Віримо, що Богородиця нам допоможе, зробить чудо, і в нашій державі буде мир і спокій.
«Цариця неба і землі» — єдина у світі
Ікона перебуває в ідеальному стані, адже в церкві зберігається відповідний температурний режим і у сховку вона була захована від сонячних променів. «Цариця неба і землі» стала справжньою знахідкою для мешканців Бучача. Краєзнавці, історики та мистецтвознавці захоплюються її цінністю. Кажуть, швидше за все святиню створили на замовлення мецената Миколи Потоцького.
— Цій іконі немає аналогів в усьому світі, — зазначає о. Володимир. — Схожого релігійного сюжету немає на жодному образі. Деякі дослідники називають її «Благовіщення», інші — «Покрови», але ці назви не пасують. Адже Благовіщення — це один Архангел Гавриїл сповістив Діві Марії про народження Сина. А тут Богородицю оточують дев’ять ангельських хорів. Вона стоїть ногою на земній кулі, притискає місяць і змія, який має в роті яблуко розбрату. Зверху зображений трикутник, який символізує Бога Отця, та є промені Святого Духа. Тому ми називаємо ікону «Цариця неба і землі».
Цього року люди вперше побачили образ, як і багато років тому, на Благовіщення. Віднайдення святині у такий непростий час у Бучачі вважають символічним. У місті сподіваються, що це означає позитивні зміни.
— Бог завжди дає нам знаки, але ми їх розуміємо, коли вони здійснюються, — каже о. Володимир. — Господь закликає нас до молитви за мир в Україні, інакше ми не зможемо зупинити агресію, яка зараз відбувається на нашій землі.
Старовинне містечко Бучач, овіяне різноманітними легендами та історичними загадками, щедро обдароване увагою світового генія Йоана Пінзеля, вкотре показало нам, що воно може нас дивувати і має в собі ще багато прихованих скарбів. Дуже хочеться, щоб Бучач став справжнім туристичним центром і відродив свою давню славу, адже він справді має чим похвалитися і перед українськими, і перед закордонними туристами. А «Цариця неба і землі», яка явилася світу зі свого понад півстолітнього історичного сховку, хай оберігає Україну від всього злого і нарешті подарує нашому народу мир, спокій і єдність.
Юля Томчишин, Наш день
фінансово.
Щиро дякуємо!
