Роздуми над Божим Словом на понеділок V Великоднього тижня
У сьогоднішньому уривку з Євангелія Ісус аж тричі чітко показує взаємозв’язок між любов’ю до Нього та дотриманням Його заповідей. Повтори в Біблії зазвичай мають дві мети: допомогти в запам’ятовуванні та вказати на важливість. Гадаю, що для Ісуса неабияк було важливо, щоб учні добре запам’ятали, як правильно Його любити.
Можливо, іноді нам видається, що любити Господа — це робити для Нього щось неймовірне. От якби я поїхав десь проголошувати Євангеліє… От якби в мене була нагода віддати своє життя за Ісуса… От якби… Проте для нас є дуже радісна новина: не треба далеко їхати, а віддавати життя за Ісуса можна вже сьогодні, там, де ти є. Як? Для цього можемо звернути увагу лише на дві речі.
Сьогоднішнє Євангеліє розпочинається словами: «Хто має Мої заповіді та зберігає їх …» Щоб зберігати заповіді й любити Господа, треба ці заповіді мати. Чи маю я їх? А якщо маю, то яким чином? Бо можна мати щось у себе в кишені, на поличці, в закутку і навіть на горищі. Мати, але ніколи не користуватися. Здається, тут нам допоможе пророк Єремія: «…ось який завіт Я створю з домом Ізрáїля після тих днів, — слово Господнє: Вкладу закон Мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці» (Єр 31, 33). Іншими словами, мати заповіді — це не тільки мати їх у голові, знати про них, а носити їх у своєму серці, мати їх всередині себе, жити ними.
А що ж це за заповіді? «Любитимеш Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь]. [І друга, подібна до неї]: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! Іншої, більшої заповіді від цих немає» (Мк 12, 30-31).
Якщо запишу їх у своєму серці й виконуватиму на щодень, то в кожній ситуації матиму нагоду віддати за Господа життя і не зможу закрити вуст, щоб не проповідувати Його Добру Новину. В кожну мить життя буду Його любити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
