Образа

Учень попросив учителя:

— Ти такий мудрий. Завжди у доброму гуморі, ніколи не злостишся. Допоможи мені стати таким.

Учитель погодився і попросив учня принести картоплі й прозору торбу.

— Коли розізлишся на когось і затаїш образу, — сказав учитель, — то візьми картоплину. Напиши на ній ім’я людини, з якою стався конфлікт, і поклади картоплину в торбу.

— І це все? — вражено спитав учень.

— Ні, — відказав учитель. — Ти повинен завжди носити цю торбу з собою. І щоразу, коли на когось образишся, додавай туди картоплину.

Учень послухався. Минув деякий час. Його торба наповнилася картоплинами і стала важкуватою. Її було незручно повсюди носити з собою. До того ж картопля, покладена на самому початку, стала псуватися. Вона покрилася слизьким нальотом, деякі з картоплин проросли, деякі згнили і стали неприємно пахнути.

Учень прийшов до вчителя і сказав:

— Цього вже неможливо носити з собою! По-перше, торба завелика, а по-друге, картопля зіпсувалася. Запропонуй мені щось інше!

Однак учитель відповів:

— Те ж саме діється з тобою. Просто ти не одразу це помічаєш. Учинки перетворюються на звички, звичка — у характер, який породжує смердючі пороки. Я надав тобі змогу подивитися на цей процес збоку. Щоразу, коли ти вирішуєш образитися або, навпаки, образити когось, — подумай, чи потрібен тобі цей смердючий тягар.

За матеріалами: fit4brain.com