Якщо виховання в родині поверне свою гідність, то багато що зміниться. На цьому наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 20 травня 2015 р., присвятивши своє повчання темі виховання дітей, яке становить «суттєву ознаку сім’ї, її природне покликання».
Свою катехезу Святіший Отець розпочав із коментаря уривку з Послання святого Павла до Ефесян, прочитаного на початку аудієнції: «Діти, слухайте своїх батьків в усьому, бо це подобається Господеві. Ви ж, батьки, не дратуйте своїх дітей, щоб їх не знеохочувати». Папа пояснив ці слова на такому прикладі: якщо батьки скажуть дитині: «Піднімімося цими сходами» — й візьмуть її за руку та підніматимуться разом із нею сходинка за сходинкою, то справи підуть добре; а якщо лише вимагатимуть іти, але не допоможуть, то це й буде оте знеохочення і дратування, про яке пише апостол. «Ось чому стосунки між батьками й дітьми потребують мудрості, вимагають великої рівноваги. Діти, слухайтеся батьків, бо це подобається Богові. А ви, батьки, не дратуйте дітей, вимагаючи того, чого вони не можуть зробити. Зрозуміло?» — наголосив Наступник святого Петра.
Перелічуючи нинішні труднощі, Папа вказав на те, що доволі непросто виховувати дітей тим батькам, які бачать їх лише ввечері, втомлені, повернувшись з роботи. Ще важче це робити розлученим батькам, коли діти часто стають немовби заручниками. Крім того, сьогодні «інтелектуали різного штибу» тисячами способів зацькували батьків, так би мовити, «захищаючи» молоді покоління від родинного виховання, а родину «обвинувачено в авторитаризмі, у фаворитизмі, конформізмі та утисканні почуттів, що спричиняє конфлікти». Виник відкритий розрив між родиною і суспільством, між родиною та школою.
«Наприклад, — вів далі Святіший Отець, — у школі порушилися взаємини між батьками та вчителями. Іноді існують прояви напруженості і взаємної недовіри, наслідки чого, природно, відбиваються на дітях. З іншого боку, зросла кількість так званих “експертів”, які посіли місце батьків також і в найінтимніших аспектах виховання. Мовляв, у тому, що стосується почуттєвого життя, особистості й розвитку, прав та обов’язків, такі “експерти” знають усе: цілі, мотиви, засоби. А батьки повинні тільки слухати, вчитися й пристосовуватися. Наслідком цієї плутанини у виховному процесі стало також переконання, що дітям не можна робити зауважень ні вдома, ні в школі. Батьки стають схильними дедалі більше довіряти “експертам” навіть щодо найделікатніших та особистих аспектів життя дітей, самоусуваючись із їхнього життя».
За словами Святішого Отця, йдеться про велику проблему. Він пригадав випадок зі свого дитинства, коли вчителька записала у щоденнику зауваження за те, що він сказав їй погане слово, й викликала батьків. Після розмови з учителькою мама покликала його і перед учителькою лагідно пояснила, що так не слід чинити, і веліла вибачитися. «Я це зробив, — сказав Папа, — і залишився задоволений, бо думав, що справу закрито. Але то був лише перший розділ. Другий розпочався, коли ми повернулися додому… А сьогодні, коли вчителька зробить щось таке, то наступного дня батьки прийдуть до школи, аби насварити вчительку».
Як зауважив Наступник святого Петра, таке наставлення не є добрим, а тому слід підтримувати співпрацю між сім’єю та іншими виховними установами: школами, спортивними клубами тощо. «Без сумніву, — сказав Папа, — батьки минулого, чи, радше, виховні моделі минулого мали певні обмеження. Але правда й те, що існують помилки, яких мають право припускатися лише батьки, тому що вони мають змогу надолужити за них так, як це не дано нікому іншому». Іншим викликом є те, що в сучасному житті бракує часу для розмови, спільної призадуми й дискусії, на заваді спілкуванню часто стає боязнь помилитися.
За словами Глави Католицької Церкви, християнські громади покликані «надавати підтримку виховній місії родин», і чинити це «у світлі Божого слова». В основі цього має бути любов, яка, за словами апостола Павла, «завжди шаноблива, не шукає свого, не гнівається, не зважає на отримане зло, все вибачає, вірить, сподівається і все переносить». Адже «і в найкращих родинах доводиться зносити одні одних, що вимагає чимало терпеливості». Але таке наше життя, і навіть Ісус «пройшов через виховання в родині».
Підсумовуючи, Папа вказав на те, що існує чимало прикладів «християнських батьків, сповнених людської мудрості», які підтвердили, що «добре виховання в родині становить хребет людства». І воно справді може чинити чуда, «які, зрештою, щоденно трапляються у Церкві». «Бажаю, — сказав Святіший Отець, — щоб Господь обдарував християнські родини вірою, свободою та сміливістю, необхідними для їхньої місії. Якщо сімейне виховання наново поверне собі усвідомлення своєї основоположної ролі, то для невпевнених батьків та розчарованих дітей багато речей зміняться на краще. Настала пора, щоби тати й мами повернулися зі свого заслання, в яке вони самоусунулися, і повністю взяли на себе належне виховне завдання».
За матеріалами: Радіо Ватикану, Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
