Світло світу

Роздуми над Божим Словом на вівторок X звичайного тижня, рік І

Сіль не втрачає свою солоність скільки б часу не пройшло, вона додає їжі смаку та слугує консервантом — засолені страви зберігаються набагато довше ніж свіжі.

Хоча сіль сама по собі не може втратити свою солоність, вона може зіпсуватися іншими речовинами або взагалі розчинитися в рідині. Для знавців хімії не секрет, що також існує безліч солей, що не є солоними: неймовірно сильних отруйних речовин зовсім непридатних для їжі.

У дев’ятому розділі Євангелія від Марка написано: «Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю. Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!» (Мк 9, 49-50)

Тож в нашому випадку сіль — це аналогія духовної чистоти, праведності та мудрості. Наша душа має певний клімат, що змінюється під впливом обставин та особливо — від наших власних вчинків.
Коли ми проходимо через випробування, через духовний вогонь — за правильних обставин наша душа укріплюється: ми прагнемо Господа та стаємо мудрішими. Або ж навпаки — пізнавши вогонь, ми можемо стати на криву стежину духовної смерті. Гріх знесолює душу, тож здебільшого це явище знесолення в Писанні згадується як дурість та безумство (2 Сам 24,10, Іс 19,11, Єр 10,14, Рим 1:21-22).

Світло світу, про яке каже Ісус — це інша частина духовної анатомії, функція якої полягає у розповсюдженні нашого внутрішнього світу, нашої природи та духовності на наше оточення.
«Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява — якою ж великою буде!», — читаємо у шостому розділі Євангелія від Матея (Мт 6, 23)
Ви, певно, помічали що подібних людей тягне одне до одного.

Так само ви «відчуваєте» лихих людей та добрих людей, коли знаходитесь у їх присутності. Це явище пов’язане з тим, що кожна людина випромінює духовне світло, а люди навколо відчувають його на духовному рівні, навіть коли сама людина намагається це світло приховати. Читаючи Писання, можна помітити як люди реагували на наближення Ісуса: хоча вони за життя Його не бачили, вони визнавали в Ньому Учителя, Господа, та шукали поради, допомоги або зцілення, слідували за Ним або ж навпаки лякалися та обурювалися Його появою. В будь-якому випадку поведінка людей суттєво змінювалася при самій появі Ісуса — настільки сильним було Його духовне світло.

Ісус проводить аналогію саме з сіллю та світлом, оскільки мудрість, чистота душі, чистота віри та праведність зберігають цей світ, а ми маємо берегти та розповсюджувати добре світло, щоб бути прикладом для людей, які свідомо чи несвідомо прагнуть світла Божої любові.