Від понтифікату Йоана Павла II до понтифікату Франциска кількість кардиналів-виборців у Колегії кардиналів 16 разів перевищувала поріг, що його вперше визначив папа Павло VI у 1975 році.
Павло VI був першим папою римським, який Апостольською конституцією Romano Pontifici eligendo від 1 жовтня 1975 року постановив, що «максимальна кількість кардиналів-виборців не може перевищувати 120».
Обмеження кардиналів-виборців під час понтифікату Йоана Павла II
До цього декрету Папи Монтіні, на консисторії від 28 квітня 1969 року, Колегія кардиналів налічувала 134 кардиналів-виборців. Святий Йоан Павло ІІ встановив нові принципи в Апостольській конституції Universi dominici gregis 1996 року, підтверджуючи в п.33 те, що вирішив Павло VI.
Однак сам Папа Войтила максимальну кількість у 120 виборців перевищував чотири рази: на консисторії 28 червня 1988 року (160 кардиналів, включаючи 121 виборців та 39 невиборців), 21 лютого 1998 року (165 кардиналів, включаючи 122 виборців та 43 невиборців), 21 лютого 2001 року (183 кардинали, включаючи 136 виборців та 47 невиборців) та 21 жовтня 2003 року (194 кардинали, включаючи 134 виборців та 60 невиборців).
Після смерті Йоана Павла II (2 квітня 2005 року), на відкритті конклаву 18 квітня 2005 року, Колегія кардиналів налічувала 183 кардиналів, включаючи 117 виборців та 66 невиборців.
Бенедикт XVI також «перевищував ліміт»
Бенедикт XVI двічі перевищив ліміт у 120 кардиналів-виборців: на консисторії 20 листопада 2010 року (203 кардинали, включаючи 121 виборців і 82 невиборців) та 18 лютого 2012 року (213 кардиналів, включаючи 125 виборців та 88 невиборців).
На момент його відставки, 28 лютого 2013 року, під час конклаву, який розпочався 12 березня 2013 року, Колегія кардиналів складалася з 207 кардиналів, включаючи 117 виборців та 90 невиборців.
10 консисторіїв Франциска
Франциск перевищив кількість у 120 кардиналів-виборців у всіх своїх 10 консисторіях: від 22 лютого 2014 року (218 кардиналів, включаючи 122 виборців та 96 невиборців), від 14 лютого 2015 року (227 кардиналів, включаючи 125 виборців та 102 невиборців), від 19 листопада 2016 року (228 кардиналів, включаючи 121 виборця та 107 невиборців), від 28 червня 2017 року (225 кардиналів, включаючи 121 виборця та 104 невиборців), від 28 червня 2018 року (226 кардиналів, включаючи 125 виборців та 101 невиборця), від 5 жовтня 2019 року (225 кардиналів, включаючи 128 виборців та 97 невиборців), 28 листопада 2020 року (229 кардиналів, включаючи 128 виборців та 101 невиборця), 27 серпня 2022 року (226 кардиналів, включаючи 132 виборців та 94 невиборців), 30 вересня 2023 року (242 кардинали, включаючи 137 виборців та 105 невиборців), 7 грудня 2024 року (253 кардинали, включаючи 140 виборців та 113 невиборців).
Вперше в конклаві беруть участь понад 120 виборців
Хоча інші папи перевищили встановлену кількість кардиналів-виборців на момент проголошення початку консисторію, однак це вперше, коли під час sede vacante їх виявилося більше 120: у двох конклавах 1978 року їх було 111, а в конклавах 2005 та 2015 років — по 115.
Після інформації про те, що двоє кардиналів не візьмуть участі в конклаві з огляду на стан здоров’я, у наступному конклаві, який розпочнеться 7 травня, участь братимуть 133 кардинали-виборці. Колегія кардиналів пояснила, що це відповідає рішенню Папи Франциска та положенням конституції про папські вибори.
«Конгрегація зазначила, що Його Святість Папа Франциск, встановлюючи кількість кардиналів, що перевищує 120, встановлену №33 Апостольської конституції Universi dominici gregis святого Йоана Павла II від 22 лютого 1996 року, здійснюючи свою верховну владу, відступив від того правового положення, силою якого кардинали, що перевищують лімітну кількість, набувають, відповідно до №36 тієї ж Апостольської конституції, право обирати Римського Понтифіка з моменту їхнього іменування та проголошення», — заявили кардинали, зібрані на генеральній конгрегації.
Варто нагадати: конституція Universi dominici gregis у пункті 36 уточнює, що «кардинал Святої Римської Церкви, якого було призначено та проголошено на консисторії, має саме з цієї причини право обирати Папу», і що «кардинали, яких було канонічно звільнено або які відмовилися від кардинальської гідності за згодою Римського Понтифіка, не мають цього права. Більше того, під час sede vacante Колегія кардиналів не може їх знову прийняти або реабілітувати».
фінансово.
Щиро дякуємо!
