Другий тиждень
У першому тижні Духовних Вправ метод молитви називається медитацією, тут основну роль в молитві відіграє пам’ять, уява, розум. І тому цей метод ще якось можна описувати й пояснювати раціональним способом, тут можна застосовувати різні зауваження, технічні елементи тощо.
У наступних тижнях метод молитви називається контемпляцією, або спогляданням. Зовнішній розум затихає, пробуджуються внутрішні здатності людини. Але це не означає, що відбувається радикально якісний стрибок на вищий рівень. Медитація переплітається з контемпляцією постійно. Навіть під час глибокої контемпляції людина може переходити в стан розумової медитації, а початківці, які роблять перші кроки в медитації, під час реколекцій можуть спонтанно входити в глибоку контемпляцію вже на другий день реколекцій. Людина — це таїна, і цю таїну неможливо вмістити в межі конкретних методів і технік.
Другий тиждень Духовних Вправ — пізнання Ісуса Христа, Його земного життя й місії. Для багатьох людей, які добре пережили перший тиждень, увійти в другий тиждень може бути дуже важко. Спрацьовують різні комплекси і блокади.
Спершу психічні комплекси. У першому тижні образ рідного батька накладається на образ Бога-Отця, і всі зранення й комплекси щодо рідного батька заважають людині ввійти в діалог із Богом-Отцем. У другому тижні ми пізнаємо Ісуса Христа. Це 30‑річний молодий мужчина. Категорія людей, які мають зранення чи комплекси щодо молодих мужчин, переносять ці комплекси на Ісуса Христа. Здебільшого це молоді дівчата, які мають проблеми у спілкуванні та стосунках із протилежною статтю. Ці комплекси щодо інших людей, навіть усвідомлені, людям важко прийняти як те, що сильно впливає на молитву, духовність, релігію. «Так, рідного батька не люблю, але Бога-Отця люблю» — в людській свідомості це закарбовано як мантра, і перезавантажити чимось іншим не так легко.
Потім богословські блокади. Ісус Христос — Боголюдина, справжній Бог і справжня людина. Це закарбовано в свідомості, але в підсвідомості й у серці Божа природа Ісуса Христа подавлює Його людську природу. Там Ісус Христос — Бог в людському тілі, а це не те саме, що Боголюдина. Тому я завжди говорю на початку другого тижня: забудьте, що Ісус був Богом, сприймайте Його як звичайну людину. Для того, щоб вирівняти палицю, її треба перегнути в другу сторону, тільки тоді між божественною і людською природою Ісуса в наших серцях буде рівновага і лад.
Щось подібне і з Марією. Тільки тут справа складніша. Увійти в контакт із Марією заважає не тільки негативний образ рідної мами — тут діє така само схема, як і з рідним батьком, а й позитивний образ рідної мами. Права Богородиці вступають у конфлікт із правами рідної мами, любити Богородицю — це забрати щось від рідної мами. І це все на несвідомому рівні. І лише тоді, коли проходимо цей бар’єр, починаємо його усвідомлювати. Окрім того, Марія ще бере на себе роль жіночої частини Бога — тут спрацьовує наш антропоморфізм у сприйнятті Бога.
Досвід другого тижня Духовних Вправ — це досвід зустрічі з особою Ісуса Христа. Лише на цьому етапі я починаю усвідомлювати, що мій попередній досвід Бога, хоч би яким чудовим, глибоким і справжнім він був, це лише прелюдія, Отці Церкви сказали би — досвід енергій Бога, а не самого Бога. Звичайно, що все це — не теологія, а особистий досвід і його часткове розуміння, яке може розходитись із богословськими трактатами. Термінами неможливо повністю відобразити духовну дійсність, лише її якось класифікувати. Богослови давно роздумували над тим, наскільки людина може пізнати Бога. Знання теології та богословських трактатів не дасть досвіду Бога; можна лише досвід, який вже є, якось систематизувати й прояснити.
Перехід від медитації до контемпляції можна унаочнити так: коли людина вчиться їздити на автомобілі, то повинна вивчати все поступово — педалі, кнопки тощо. Вивчає інструкції, правила руху. Всю увагу вона зосереджує на автомобілі, вчиться їздити на автодромі, де немає людей, потім на безлюдних вуличках. Освоївшись з автомобілем, може переводити увагу на дорожні знаки, на те, що діється спереду автомобіля, ззаду, збоку. І за деякий час усе це робить автоматично, не задумуючись. Навчилася їздити — і всі інструкції випаровуються з голови, теорія стає практикою, інструктор уже не потрібний, далі все здобувається власним досвідом. Це вже контемпляція. Поради духівника значно зменшуються. На етапі медитації інструкції більш-менш однакові для всіх, на етапі контемпляції розпочинається суто індивідуальне ведення. І тому описувати Духовні Вправи на наступних етапах не має сенсу: це вже інформація не для загальної публіки.
Багато людей плутають духовні знання й духовний досвід зі святістю: мовляв, що більші духовні знання й досвід Бога, то людина ближче до Бога. Але це ілюзія, яка може звести людину на манівці. Необхідно завжди пам’ятати слова апостола Павла:
«Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любові, я був би немов мідь бриняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любові, я був би — ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жадної користі» (1 Кор 13, 1‑3).
Зростання любові не йде в парі зі зростанням духовних знань і досвіду. В духовних знаннях і досвіді я просунувся дуже далеко, але в любові за цей час зробив лише маленький крок. То ж про яку святість можна говорити?
Святий Ігнатій добре це розуміє, тому чотиритижневі реколекції закінчує СПОГЛЯДАННЯМ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ ЛЮБОВІ, вінцем якого є молитва:
Візьми, Господи, і прийми
всю мою свободу, мою пам’ять,
мій розум, і всю мою волю –
усе, що маю і чим володію.
Ти, Господи, все це дав мені –
Тобі тепер повертаю: усе Твоє.
Розпоряджайся всім згідно з Твоєю волею;
мені ж дай любов Твою і благодать,
яких мені достатньо.
о. Олег Кривобочок, ТІ, Єзуїти в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
