Роздуми

Якщо не хочеш жити ілюзією — вчися тиші…

09 Липня 2015, 17:42 3343
самотність

Вміти бути самим — це мистецтво. Якщо не хочеш жити ілюзією — мусиш помітити тишу й відсторонитися від усіх важливих справ і надміру слів.

У своїй келії вже багато років я маю знімок-фотомонтаж. Він представляє нью-йоркську катедру, де посеред головного нефу, поміж лавками, вмонтовано жваву вулицю. Поєднання великого храму з автострадою, повною автомобілів. Я дістав це фото від приятеля, американця, коли мешкав у Познані в монастирі, який дослівно стоїть на перехресті. Мої вікна виходили на машини, що їхали день і ніч. Нині, коли я мешкаю в люблінському монастирі домініканців, збудованому на узгір’ї, мої вікна виходять на тихий монастирський двір із садом.

Живучи все життя у місті, я знаю, що зовнішня тиша це щось неочевидне. Також знаю, як каже сучасний вчитель духовного життя Ансельм Грюн, що тиша це «мистецтво буття самим». Ми повинні опанувати цей порожній простір усередині нас так, аби там не було пустки. І поборотися, дослівно, за створення в собі місця для спокою, тиші, яка дозволяє краще вслухатися у внутрішній голос, що його християни називають Богом. Тиша потрібна людині для життя не менше за повітря. І, як повітря, ми маємо її добре опанувати.

Інший вчитель духовного життя, Томас Мертон, американський трапіст, каже: «Без огляду на те, чи літак пролетить сьогодні або завтра, чи авто з’явиться на повороті дороги, чи люди розмовлятимуть у полі, чи є вдома радіо, чи його нема, — мовчазне дерево розпускає свої квіти. Порожній дім чи повний дітей, переїжджають люди до міста чи орють поля тракторами, везе корабель у порт туристів чи в’язнів — кущ мигдалю в мовчанні приносить плоди».

Той самий Мертон також пише: «Мовчання світу — це реальність. Наш галас, наші інтереси, наші наміри і всі сповнені претензій розповіді про наше галасування, наші інтереси і наміри — це ілюзія».

Так, життя, яке не хоче бути ілюзорним, має помічати тишу і дотримуватися відстані до всіх таких важливих справ, слів і думок. «У тиші й надії сила ваша», сказав старозавітний пророк. А поетеса Віслава Шимборська, нобелівська лауреатка, написала у вірші «Мовчання рослин»:

(…) Але як відповідати на запитання, яких не ставлять,
Якщо, крім усього, ти ще й хтось такий,
Хто для вас зовсім ніхто.
Зарості, переліски, луки і комиші —
Все, що кажу до вас, це лиш монолог,
І не ви його слухаєте.
Розмова з вами — доконечна й неможлива.
Термінова у хапливому житті
Й відкладена на ніколи.

Можна би спитати, навіщо таке внутрішнє напруження і як собі з ним дати раду. Між тим, що активне, і тим, що духовне, і виглядає пасивним. Уже св. Бенедикт — той, що навчив Європу праці й молитви, — у максимі «молись і працюй» виклав сенс: ми тільки повинні його добре зрозуміти. Що важливіше: ora чи labora?

Учні цього монаха з Монте Касіно зрозуміли, що найважливішим є сполучник et — «і». Бо він дає змогу гармонізувати те, що в нас активне, з тим, що в нас духовне. Гармонія всередині, коли довкола дезінтеграція, — можлива. Треба тільки трошки дистанції до себе самого й до того, що робимо. І час від часу потрібно виїхати з міста. Туди, де «зарості, переліски, луки й комиші», де «кущ мигдалю в тиші приносить свої плоди» і «дерево мовчки розпускає свої квіти».

І ще дві історії, з двох різних духовних традицій — Отців пустелі, які жили у перші століття християнства в Єгипті, і з хасидської традиції.

Перша історія. «Авва Лонгін прийшов на пораду до авви Луція (…) і сказав до нього: я хочу “уникати людей”. А старець йому відрік: “Якщо ти спершу не навчишся добре жити серед людей, то і в самотності не вмітимеш жити добре”».

Друга — зі школи Якова Іцхака з Присухи: «Єгуді йшов зі своїм учнем Перецом через луку, на якій мукали, пасучись, корови, а в потічку, що її перетинав, гелготіло й било крилами стадо гусей. “Якби ж можна було зрозуміти цю мову!” — вигукнув учень. “Якщо, — відповів равві, — ти зумієш ґрунтовно зрозуміти те, що сам кажеш, то навчишся розуміти й мову кожного створіння”».

Так, ми шукаємо тиші довкола себе, самотності, інколи втечі від людей, прагнемо зрозуміти, що до нас кажуть інші. Але то в нас самих є та величезна міць, яка дозволяє краще жити й відкривати цінності, насправді важливі для нас. «У тиші й надії ваша сила».

Томаш Достатні ОР, dominikanie.pl
Фото: Фототерапия

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books