Зовсім інший характер, ніж зустріч із духовенством, мала зустріч Франциска з учасниками ІІ Всесвітнього конгресу національних рухів, що відбулася в одному з залів торгово-виставкового центру в Санта Крус де ла Сьєрра.
Перед входом до центру на Папу чекав президент Ево Моралес. Разом вони пройшли залою на спеціально підготовлену сцену, де свої місця зайняли також представники різних суспільних рухів та організацій із численних країн світу.
У залі та в секторах поза ним, де згромадилося багато охочих, були представники профспілок, екологи, робітники та представники громадських рухів. Чимало хто з них мали з собою емблеми з символікою «лівих» партій. Сам Ево Моралес був у куртці з зображенням Че Гевари, відомого аргентинського революціонера. В ході зустрічі учасники підносили різні транспаранти. Увагу журналістів особливо привернув величезний банер із написом: «Брате Франциску, хочу моря для Болівії».
Політичний характер зустрічі був підтвержений зачитаним на початку текстом, видом маніфесту, в якому оголошувалося спротив усіляким формам виключення та несправедливості. Там були також згадки про екологію, несправедливість капіталістичної системи, спротив насильству та про боротьбу з проявами дискримінації. У цьому ж дусі виступив президент Моралес. Він послався на своє походження з найбільш дискримінованого й переслідуваного у Болівії середовища. Висловив радість від присутності «Брата-Папи» Франциска, католика, але з яким він, президент, має спільні погляди у суспільних справах.
Дуже довга промова Папи на Конгресі часто переривалася оплесками. Франциск говорив, що постійно має в пам’яті першу зустріч такого плану, яка відбулася в Римі кілька місяців тому. Як тоді, так і тепер постають ті ж самі формулювання: братерство, рішучість, активність, прагнення справедливості. «Біблія нагадує нам, що Бог чує волання свого люду; і я також прагну долучити свій голос до вашого: земля, дім і праця для всіх наших братів і сестер! Я казав це і повторюю знову: це святі права. Варто, варто за них боротися. Нехай крик відкинутих буде почутий у Латинській Америці й по всій землі», — сказав Папа.
Франциск вказав: потрібно визнати, що ми потребуємо змін. Згадав також шерег питань щодо сфер, у яких ці зміни мають настати. Йдеться, зокрема, про різні форми виключення та несправедливості. Їх чимало й вони різнорідні, подібно як існує багато різних способів дати собі з ними раду.
«Ми хочемо змін у житті, у наших районах, мінімальної платні у найближчому майбутньому. А також змін, які зачепили б цілий світ, оскільки нинішня глобальна співзалежність вимагає глобальної відповіді на локальні проблеми. Глобалізація надії, що виходить від народів і наростає поміж убогими, має заступити оцю глобалізацію виключення і байдужості!» — підкреслив Святіший Отець.
Франциск вказав, що в Болівії про ці доконечні зміни він уже чув не раз. Часто говориться навіть не про самі зміни, а про цілий їх процес. Отож ідеться не про таке чи інше політичне рішення, а про загальний рух. Кожен з нас — тільки частина складної та різнорідної цілісності, інтерактивної в часі: люди, які борються за сенс, мету й гідне життя.
«Ви, члени національних рухів, беретеся до справ, натхнених любов’ю до братів, яка проявляється у діях, скерованих проти суспільної несправедливості. Коли дивимося в обличчя стражденних людей, в обличчя селянина, який опинився перед загрозою, звільненого робітника, дискримінованого корінного жителя, бездомної сім’ї, переслідуваного іммігранта, безробітної молодої людини, експлуатованої дитини, матері, яка втратила сина у стрілянині, бо їхній район контролюють наркоторговці, батька, який втратив доньку, бо вона потрапила в рабство; коли згадуємо ці «обличчя й імена», то зазнаємо глибокого шоку перед лицем великого страждання, і зворушуємося, ми всі зворушуємося… Тому що ми побачили й почули не холодну статистику, а рани стражденного людства, наші рани, нашого тіла», — говорив Папа.
Франциск підкреслив, що перед лицем усіх цих несправедливостей необхідно, аби разом із поверненням належних прав народи та їхні суспільні організації будували гуманітарну альтернативу тій глобалізації, що відкидає. Він закликав усіх відповідальних бути творчими й ніколи не втрачати вкоріненості у близькість, «бо батько брехні спроможний привласнювати собі шляхетні слова, просувати інтелектуальні моди й набирати ідеологічні пози». Тому потрібно будувати на солідному фундаменті, на реальних потребах і живому досвіді братів, селян і тубільного населення, звільнених робітників і маргіналізованих сімей. І в цьому процесі завжди має бути присутня Церква.
«Церква не може і не повинна бути стороння щодо цього процесу, проголошуючи Євангеліє. Чимало священиків і асистентів душпастирства виконують величезне завдання, супроводжуючи й підтримуючи відкинених в усьому світі, маючи участь у співпраці, підтримуючи підприємництво, будуючи помешкання, жертовно працюючи у галузі охорони здоров’я, спорту й освіти. Я переконаний, що позначена повагою співпраця з національними рухами може розвинути ці зусилля та зміцнити процес змін», — сказав Папа.
У цьому процесі він запропонував три головні завдання, які вимагають рішучої підтримки всіх національних рухів. Перше — це поставити економіку на служіння народам. Люди і природа не повинні служити грошам. Тому необхідно сказати «НІ» економіці відкинення й нерівності, в якій гроші панують замість того, щоб служити. «Така економіка вбиває. Така економіка відкидає. Така економіка нищить Матір-Землю», — наголосив Франциск.
«Справедлива економіка повинна створювати умови, аби кожен міг тішитися дитинством без нестач, розвивати свої таланти змолоду, працювати з повними правами під час років професійної активності та мати доступ до гідної пенсії на старість. Ідеться про економіку, в якій людина, у згоді з природою, організує всю систему виробництва й розподілу так, аби можливості й потреби кожного знайшли відповідне вираження у суспільному вимірі. Ви, а також інші народи підсумовуєте це прагнення простим і гарним способом: жити добре», — вів далі Папа.
Друге завдання, назване Франциском, це об’єднання народів на шляху миру й справедливості. Люди світу прагнуть бути архітекторами власної долі. Хочуть спокійно простувати своїм шляхом до справедливості. Вони не бажають опікунства чи втручання, коли сильніший підпорядковує собі слабкішого. Вони хочуть, аби було вшановано їхню культуру, мову, суспільні процеси і традиційні релігії. «Тому скажімо НІ старим і новим формам колоніалізму. Скажімо ТАК зустрічі між народами і культурами», — сказав Святіший Отець. У цьому контексті він розвинув ще одну дуже важливу тему.
«Тут я хочу зупинитися на важливому питанні. Оскільки хтось би міг слушно сказати, що “коли Папа говорить про колоніалізм, то забуває про певні діяння Церкви”. Я вам кажу з жалем: в ім’я Бога скоєно багато серйозних гріхів проти корінних мешканців Америки. Це визнали мої попередники, це сказала Конференція латиноамериканських єпископів, і я теж прагну це сказати. Так, як св. Йоан Павло ІІ, і тут я його процитую: прошу, щоб Церква “стала навколішки перед Божим обличчям і благала прощення за давні й нинішні гріхи своїх дітей”. І хотів би вам сказати, хотів би сказати цілком виразно, так, як це зробив Йоан Павло ІІ: смиренно прошу про прощення, не тільки за провини самої Церкви, але також за злочини проти тубільного населення під час так званого підкорення Америки. А також, разом із проханням про вибачення, і щоби воздати справедливість, хочу, щоб ми згадали тисячі священиків, єпископів, які логіці меча противилися силою хреста. Був гріх, було багато гріха, але ми не просили прощення, і тому про нього просимо, я прощу про прощення. Але там, де був гріх, де був великий гріх, там ще більше розлилася благодать, через тих людей, які захищали справедливість місцевого населення», — сказав Папа Франциск.
Третє завдання, яке він назвав, — можливо, найважливіше, за яке ми повинні нині взятися, це захист нашої Матері-Землі.
«Наш спільний дім — плюндровано, нищено, безкарно принижувано. Боягузтво у його захисті є тяжким гріхом. Ми бачимо з розчаруванням, що наростає: міжнародні саміти один за одним не приносять жодних результатів. Існує чіткий, рішучий і незаперечний етичний імператив діяти, але він не реалізований. Не можна дозволити, аби певні інтереси глобального характеру, хоч і не всезагального, нав’язували свої вимоги, підпорядковували собі держави й міжнародні організації та надалі нищили сотворене. Народи та їхні рухи покликані піднести голос, мобілізуватися, вимагати — мирно, але річуше — невідкладного вчинення необхідних кроків. Прошу вас, в ім’я Бога, щоб ми захищали Матір-Землю», — сказав Папа.
Одразу ж після цієї зустрічі Франциск подався до своєї резиденції, де провів ніч.
За матеріалами: Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
