Проповідь Апостольського Нунція в Україні архиєпископа Томаса Едварда Ґалліксона на патрональне свято Тиврівської Богородиці.
Текст узято з персонального блогу Його Екселенції.
Рим 8, 28-30
Йн 19, 25-27
Слава Ісусу Христу!
Бог милосердний хай благословить нас.
Один із найбільших викликів у житті кожного християнина — це зрозуміти і прийняти невимовну Божу любов до кожного з нас особисто. Грішники, великі чи малі, якими ми є, навіть якби були невинними, — це аспект найбільш трагічний, як наслідок первородного гріха, що можемо відчути в нашому земному житті. Основоположною людською трагедією є те, що ми не даємо до кінця себе переконати щодо цієї любові Бога Отця, об’явленої в Синові, Ісусі Христі, нашому Спасителі й Братові у тілі, через благодать Святого Духа, вилитої щедро на нас через води хрещення і через сакраментальне життя у Церкві, нашій Матері. Кажучи іншими словами: мабуть, найбільша вада нашої віри — недовіра до Божої любові, брак достатньої надії на Нього.
Тут, у Тиврові, знаки нового життя у старих будинках, які сьогодні благословляємо, становлять частину великої тайни Церкви, свідка Божої любові до свого народу. Тут, у Тиврові, по роках запустіння і знищення, повертається життя до показного комплексу цієї парафії, побудованого в минулих часах із великою надією, з великою вірою, з великою любов’ю і присвяченого Божій Матері. Сьогодні вшановуємо тут Пресвяту Діву Марію як захисницю і покровительку Тиврова. Нове життя парафії, яка тепер приймає також душпастирство молоді, разом із побожною роботою збереження і поширення пам’яті про тих, хто пожертвував своє життя за віру як відповідь на Божу любов у Христі, — все це свідчить про надію, що є в нас. Нехай Пресвята Богородиця надихає нас з надією на перемогу свого Сина над гріхом і над смертю!
Саме Діва Марія, яка стоїть тепер біля нас, була разом із нашими предками, там саме, де був Ісус на вершині своєї місії спасіння світу. Ми щойно чули це в словах Євангелія від святого Йоана:
А при хресті Ісусовім стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус Матір і біля Неї учня, що стояв, — а його ж любив Він, — мовить до Матері: «Жінко, ось син Твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
На наказ і запрошення Ісуса з висоти хреста, святий Йоан узяв Марію до свого дому, ніби Вона була його матір’ю. Тут, біля підніжжя хреста, ми запрошені зробити так само, тобто взяти Марію до свого дому, носити Марію завжди близько нашого серця. З близькою Марією маємо ту впевненість, яка веде нас у цьому світі, аж доки не повернеться у своїй славі, наприкінці часів, улюблений Син Божий. Не кажу, що Марія — це дорога до Неба, але Вона несе нас у своїх обіймах, як наша Матір, з наказу Ісуса. Вона збільшує і зміцнює нашу довіру до Господнього слова.
Не треба цього повторювати Місіонерам Облатам Непорочної Марії, вони це вже знають; це їхнє життя, їхнє апостольство, їхня харизма — нести Марію як Матір, отриману під Хрестом, дорогами цього світу. Нехай вони виконують це якнайкраще для всіх нас і для спасіння світу! Нехай через заступництво Матері Бога і нашої Матері всі пізнають, яка велика Божа любов, особливо тому, що Він довірив нам свою Матір.
Іноді в житті ми почуваємося незначними, можливо — самотніми і часто безпорадними перед іншими силами, які, здається, керують цим світом. Якщо я хотів би залишити сьогодні вам якесь послання, то воно таке: ми не маємо рації, якщо так думаємо; ми помиляємося, коли вважаємо себе вже втраченими у цьому світі. Наше життя укрите в Ісусі, так, але саме там знаходиться його справжнє значення. Немає нічого важливішого у цьому світі, ніж бути коханим тепер і назавжди, бути коханим самим Царем слави, Ісусом Христом.
Це зовсім не справа оптимізму чи підтримування позитивного сприйняття життя. Християнське життя вимагає, щоб ми повірили у Божу любов, бо це єдина річ, яка насправді має значення, як для дитини дуже важливо бути в обіймах матері. Мірою того, як ростемо, як пізнаємо життя вже дорослими, усвідомлюємо, що вартість матеріальних речей, престижу чи людської пошани — це все речі, що проминають, які треба переоцінювати з поваги до тієї єдиної речі, яка нас потішає і нас спасає: єдність із Богом в Ісусі Христі, гарантована близькістю Божої Матері.
Нехай Тиврівська Богородиця буде завжди вам близькою! У ваших серцях і у ваших домівках, як запорука потужної присутності Її Сина, котрий тримає світ!
Субота, 25 липня 2015 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
