Ми живемо в часи, коли, з одного боку, кожен згадує про права людини, зокрема про право на життя, з іншого ж — зустрічаємось з різними (і дуже професійними) способами вбивства ненароджених дітей. Зазвичай, згідно з законами держави.
В часи, коли аборти були заборонені, коли вони ще не були такими частими, в часи, коли не практикувалося стільки різноманітних способів убивства ненароджених дітей, принесла своє життя в жертву як покуту за гріх абортів Анна Марія Зелікова, молода дівчина з моравських Напаєдел. Не чинила сама жодної шкоди своєму здоров’ю, але чекала, чи Бог таку жертву прийме. З невідомих причин дівчина, повна життя і здоров’я, раптово захворіла. Анічка це приймає як знак від Бога. Коли хворіє, не просить про одужання, хоча й проходить усі можливі на той час способи лікування.
Біографія
Анна Марія народилася 19 липня 1924 року в сім’ї селянина Алоїза Зеліка та його дружини Анни, з дому Їрсакових, в Напаєдлах (Чехія). Відвідувала дитячий садок, загальну та міську школу закладу «Людмила» Сестер святого Хреста в Напаєдлах. Сестри мали великий вплив на її релігійне виховання. Сестра Мілада Бартоньова приготувала Анічку до першого святого Причастя, яке дівчинка прийняла 25 травня 1933 року. Це був перелам у її житті.
Уже тоді Анічка запалала бажанням повністю віддатися Богові, щоби привести до Неба багато душ. За взірці собі обрала і в житті керувалася прикладами св. Терези з Лізьє та св. Йоана Боско.
У Великий Четвер 14 квітня 1938 року вона випадково дізналася про вбивства ненароджених дітей і була цим фактом настільки приголомшена, що запропонувала себе Богу як жертовну покуту за цей гріх. Дівчина хотіла віддати життя за життя, кров за кров. Наступного дня, у Велику П’ятницю, 15 квітня 1938 року, перед Божим гробом вона це бажання з цілого серця щиро поновила; раптом розкашлялась — і тут же вперше їй пішла горлом кров. Анічка зраділа — для неї це був знак: її жертву прийнято, вона може страждати за інших і платити своєю кров’ю за кров невинних дітей. Тяжка хвороба, яка повільно пожирала її сили, була відповіддю Ісуса на її пропозицію та наповнювала дівчину внутрішнім щастям. Духовну підтримку Анічка знаходила у сестри Людмили Тихопадової, яку вважала своєю духовною матір’ю, та Йозефа Глоуха, пізніше Чесько-Будєйовіцького єпископа, що став її духовним отцем.
У свято Різдва Пресвятої Богородиці, 8 вересня 1938 року, вона склала на рік обітницю чистоти Діві Марії. За рік поновила цю обітницю на все життя. Дуже бажала вступити до монастиря кармеліток у Празі, але з огляду на хворобу це було неможливо. Анну прийняли до ІІІ кармелітського ордену, надавши ім’я Марії від Пресвятого Серця Ісусового. Вона склала обіти бідності, чистоти і послуху 7 лютого 1941 року. На знак своєї ініціації прийняла скапулярій Пресвятої Діви Марії 2 червня 1941 року.
Своє життя закінчила 11 вересня 1941 року під час ранкової молитви «Ангел Господній» зі щасливою усмішкою та словами: «Все прекрасно. Не хотіла б ні з ким мінятись місцями. Люблю Ісуса».
Любов після смерті
Вже після смерті Анічки Зелікової почали приходити до її духовного отця, Йозефа Глоуха, численні листи, які підтверджували: дівчина мала глибокий вплив на своїх ровесників — студентів, дітей з околиць, випадкових подорожніх; багато душ навернула до Бога та випросила численні милості в Ісуса для людей. Прикладів допомоги безліч: у Мораві (область, до якої належать Напаєдла) кажуть, що хто помолиться біля гробу Анічки, той знайде свою дорогу в житті і вирішить життєві проблеми — ті, про які знає, і ті, про які навіть не здогадується. І десятки років по смерті люди дякують Анічці за її допомогу й молитви.
Беатифікація
1954 року сестра Іва Моучкова почала збирати інформацію про життя Анічки та різні письмові згадки про неї. Цього ж року було видано першу біографію. Книжку перевидавали тричі, щоразу доповнену.
13 березня 1991 року на підставі дозволу («Nihil obstat») Конгрегації в справах святих Анічка стала Слугою Божою, і від цього ж дня почався беатифікаційний процес, який тривав до 8 грудня 1995 року. Було вислухано 38 свідків, із них 19 однокласниць, їхніх учителів, 6 черниць, 4 священиків та мирян.
Прокуратор готує матеріали для процесу: потрібно опрацювати дані щодо політичної, суспільної та релігійної ситуації в державі, місцевості й родині дівчини, яка жила за часів Австро-Угорщини, протекторату Чехів та Морави і Чеськословацької республіки. Це нинішній етап процесу беатифікації.
Наші сучасники, здається, перебувають у постійній гонитві за задоволеннями (часто це секс, наркотики, алкоголь); задовольняють свої егоїстичні бажання, шукають слави, прагнуть багатства, влади над іншими людьми. Зростає злочинність. Гріх нищить віру, любов і моральну чистоту дітей та молоді, робить із них рабів злого духа. Та не допоможуть державні закони, силові заходи й покарання винних, якщо за допомогою Божої милості не зміниться думка людей. Численні святі, нерідко наші ж сучасники, своїм заступництвом та прикладом праведного життя, без сумніву, зможуть прискорити ці переміни.
За матеріалами: anickazelikova.cz
Переклад: Ольга Андєлова, СREDO
Фото: anickazelikova.cz. Анічка за 14 годин перед смертю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
