Одеський окружний адмінсуд заборонив проведення в Одесі «Маршу рівності», запланованого на 15 серпня 2015 р. в рамках фестивалю «ОдесаПрайд-2015», організаторами якого є представники ЛГБТ-спільноти.
Рішення було винесено за позовом Одеської міськради. Про це, за даними hromadske.tv, повідомила голова оргкомітету фестивалю Ганна Леонова.
«Засідання тривало майже до трьох ночі. Виконком вимагав заборонити не лише марш, а взагалі проведення фестивалю як такого у дні з 13 по 16 серпня. Включаючи екскурсії, дискусійні майданчики, фотовиставку. Суд задовольнив позов частково — конкретно щодо мирних масових вуличних акцій, тобто маршу», — сказала Леонова.
Позивач аргументував своє рішення наявними в місті негативними настроями в суспільстві щодо заходів ЛГБТ.
Організатори фестивалю «ОдесаПрайд-2015» у зв`язку з судовою забороною на проведення «Маршу рівності» розглядають ідею проведення в місті поодиноких пікетів.
Раніше одеська міліція зверталася до міської ради з проханням звернутися до суду щодо заборони маршу учасників ЛГБТ-фестивалю «Одеса Прайд-2015».
Щодо цих подій сайт CREDO попросив коментаря у римо-католицького священика, який зараз працює на півдні України, о. Маріуша Возняка ОР.
— Як громадяни і як сповідники віри Католицької Церкви, ми не можемо погодитися, щоби відкритим чином було демонстровано сексуальні преференції, також і гомосексуальні, — сказав о. Маріуш. — Варто підкреслити, що Катехизм Католицької Церкви, виданий 1992 року, наголошує: згідно з ученням Церкви, базованим на Біблії і Традиції, єдиним етично допустимим місцем реалізації статевого життя є подружжя між чоловіком і жінкою (ККЦ 2396). Отож гомосексуальний акт це гріх, який перебуває у глибокій суперечності з чистотою і не випливає з істинної чуттєвої і статевої комплементарності (взаємодоповнюваності) та в жодному разі не може бути схвалений (див. ККЦ 2396). Церква закликає людей, які усвідомлюють свої гомосексуальні схильності, жити у чистоті (тобто статевому утриманні), і водночас радить католикам ставитися до таких осіб із повагою, співчуттям і делікатністю. Також наша Церква велить своїм вірним уникати щодо таких людей будь-яких ознак неслушної дискримінації (див. ККЦ 2358). Тому ми засуджуємо зло, учинок, якого припускається людина, але не саму людину, яка завжди має шанс змінити свою поведінку, тобто навернутися.
Гомосексуальна позиція, попри те, що є наслідком різноманітних обумовлень, становить безумовно тяжкий досвід для самих тих, хто воліє такий тип поведінки. Крім цього, ми маємо документи Конгрегації віровчення, наприклад, «Some considerations concerning the response to legislative proposals on the non-discrimination of homosexual persons» (22 липня 1992 р.), де католикам виразно звернено увагу, що дискримінація з огляду на статеву орієнтацію це не те саме, що дикримінація з огляду на расу, етнічне походження абощо, оскільки «викликає моральне занепокоєння». Згідно з цим документом Конгрегації віровчення, «існують галузі, в яких не становить прояву несправедливої дискримінації взяття до уваги сексуальних схильностей, наприклад, коли йдеться про всиновлення дитини або ввірення її опікунам, прийняття на роботу вчителів чи спортивних тренерів, військова служба». Таким чином, Церква схвалює соціальні обмеження, пов’язані зі статевою орієнтацією особи (що нині законодавчо заборонено в деяких країнах). Головні права людини — між іншим, гарантовані Європейською конвенцією з прав людини, як і конституціями багатьох країн, — відповідно до цього документа, можуть бути «дієво обмежені з огляду на об’єктивну невпорядковану зовнішню поведінку». Документ наводить як приклад випадок «осіб хворих фізично чи розумово», яким дозволяється обмежити можливість користуватися певними правами, «аби охороняти спільне благо».
23 листопада 2003 р. Конгрегація віровчення під головуванням кардинала Йозефа Рацінґера проголосила документ, яким засуджувалося будь-які законодавчі спроби, «що сприяють гомосексуальним зв’язкам». Впровадження у законодавство зареєстрованих партнерських зв’язків цей документ прирівнює до «легалізації зла». Водночас, згідно з цим документом, від вірних християн Католицької Церкви очікується «спротив юридичній легалізації гомосексуальних зв’язків», а щодо парламентаріїв-католиків, які «мають справу з законодавством, прихильним до гомосексуальних зв’язків», Конгрегація поставили «моральний обов’язок» більш виразного публічного спротиву та голосування проти таких законопроектів.
29 листопада 2005 р. Конгрегація віровчення проголосила документ, яким забороняється приймати до семінарій осіб, які практикують гомосексуалізм, проявляють глибоко вкорінені гомосексуальні тенденції або підтримують так звану «гей-культуру», як і заборонила таких висвячувати на священиків.
І ще одне з приводу одеських подій: давайте вчитися на чужих помилках, тих, що їх припустилися віруючи багатьох західних країн, коли цілі роки пасивно споглядали на те, що робили у справах подружжя, сім’ї та виховання дітей їхні політики та вибрані ними урядовці, які діяли за гроші з податків цих же громадян. Бо коли парламент ухвалить закон, уряд призначить відповідного міністра освіти, а той сформує підставові програми для шкіл, затвердить підручники та сформує вчителів, — ось у той момент демонстрації на захист сім’ї та подружжя вже мало що дадуть. Освітній «каток», запущений певними ідеологіями, уже неможливо зупинити. І на нас може чекати біда, тому не біймося розмовляти, вслуховуватися в іншу людину; але у певних ситуаціях нам не повинно забракнути чіткого спротиву. Найгірше — це мовчання і байдужість. Тому спротив згаданим парадам це не тільки голос сумління, але й конкретна дія, аби не відчинили в Україні тієї самої «скрині Пандори».
фінансово.
Щиро дякуємо!
