Роздуми над Словом Божим на XXVIII звичайну неділю, рік Б
На жаль, гріх настільки перевернув наше бачення та розуміння речей, їх поділ на головні й другорядні, що часто люди приділяють увагу не дуже значним речам, а справи, які таки вартують життя, вони вирішують мимохіть. Власне, як і цей юнак, який сьогодні прибіг до Ісуса, саме тоді, коли Господь вирушав у дорогу. Чому так? Чому не прийшов раніше? Чому не шукав зустрічі з Ісусом? Лише так, на ходу. Можливо, гадав, що Небесне Царство і так у нього вже в кишені, адже заповіді виконував уже змалку. Здається, що йому не вистачало лише завірення: «Дозволяю» — та, на жаль, він, «зажурений тим словом, відійшов геть засмучений», бо забракло йому лише одного… Чого? Або радше Кого Одного? Хто є Один Єдиний, без якого Небо не може бути Небом? Без Кого немає виправдання, навіть якщо виконуєш весь Закон? Без Кого всі багатства життя, ба й саме воно — втрачають свою цінність?
Здається, що Господь хотів сказати тому юнакові, а разом з ним і мені: «Аби потрапити в Царство, треба прагнути Одного Бога». Це єдине, що насправді треба мати, аби туди потрапити. Без Бога бути в Царстві Божому неможливо, бо «у людей це неможливо, — але не в Бога; у Бога бо все можливо».
фінансово.
Щиро дякуємо!
