Інтерв’ю

Нунцій в Україні: підсумки

12 Жовтня 2015, 10:42 1727
Томас Галліксон

Апостольський нунцій архієпископ Томас Едвард Ґалліксон закінчує своє служіння в Україні. Тому «КВ» вирішив попросити Його Високопреосвященство про своєрідне підбиття підсумків щодо його діяльності, стану Католицької Церкви в Україні та спогадів про Україну, які залишаться з ним назавжди.

Ваше Високопреосвященство, як Ви бачите розвиток Католицької Церкви за роки Вашого перебування в Україні? Які є досягнення і над чим ще треба працювати?

Для мене, аутсайдера — людини «ззовні», — було би дуже важко говорити про стан того, що мало би бути в центрі життя Католицької Церкви в Україні, тобто про життя парафіяльних спільнот навколо священика та життя окремих інституцій богопосвяченого життя, чоловічих та жіночих. Католицька Церква в Україні, як греко- так і римо-католицька, перебуває в суспільстві, здебільшого православному, але також і протестантському, єврейському та ісламському. Те, що зауважую, — це щораз більше усвідомлення людської гідності в контексті суспільного життя. Із цим усвідомленням з’являється й повага до інших. Дивно, але саме таке лихо, як війна, пришвидшує розвиток такої громадянської свідомості, вінцем якої має стати глибока пошана до інших, що принесе католицькій меншості можливість ефективно свідчити істину нашої віри.

Уже на початку мого перебування в Україні пам’ятаю ту увагу, яку звичайні українці приділили спільному пасторальному посланню католицьких єпископів проти абортів та на захист життя. Із тих перших часів пам’ятаю обмін листами з двома жінками, учительками української та угорської мов, які присвятили себе апостольству «за життя», особливо в колі медиків Мукачева.

Я дивуюся, як сьогодні, у час війни, українське суспільство дає простір нашим католикам — волонтерам, солдатам, військовим капеланам та іншим, – служити і свідчити про нашу віру.

Очевидно, що викликом для всіх є усвідомлення унікальної нагоди, що випала католикам: жити в публічному просторі повнотою віри, любові й надії на Бога, який нас спасає у Христі. Справедливо чи ні – думаю, що найважливішими для мене є суспільні зміни, які становлять запрошення та виклик для католиків жити повнотою віри на благо інших.

Чим Україна відрізняється від інших країн, у яких Ви були нунцієм дотепер, і що вона має з ними спільного?

Як кажуть італійці, «увесь світ — як одне місто». Не хочу робити порівнянь між одним народом та іншим. Важливо передусім зосередитися на цій унікальній можливості, що зараз постала перед Католицькою Церквою тут: із покорою зміцнювати інших у їхній вірі у Христа, заохочувати їх жити в істині, а потім проголошувати Христа й запрошувати до життя в Ньому через води Хрещення й сакраментальне життя Церкви. В інших місцях не знайти так багато людей, готових прийняти Слово Життя.

У своєму минулорічному інтерв’ю для CREDO Ви говорили про те, що римо-католицький обряд в Україні «виявився під загрозою зникнення». У зв’язку з цим яке напучування Ви би хотіли залишити для Римо- і Греко-Католицької Церков?

Зупинюся на сприйнятті українським суспільством Греко- і Римо-Католицької Церков. Ми знаємо, що екуменізм завжди і всюди несе в собі справжню небезпеку фальшивого іренізму (примиренства). Також і православні свідомі цієї небезпеки, а тому відкидають ті аспекти, які ми вважаємо за найважливіші в екуменічному русі. Думаючи про внутрішній екуменізм Католицької Церкви, я вважаю найважливішими й найконструктивнішими наші автентичність, любов і вірність власній ідентичності — і греко-, і римо-католиків. Як я сказав богопосвяченим особам обох обрядів під час їхньої недавньої асамблеї у Львові, «вірність власній харизмі, досконала любов у спільноті нехай стануть необхідною умовою для сопричастя поміж нами».

Про що, на думку Вашого Високопреосвященства, особливо мають дбати нунції, які виконують свою місію в Україні?

Не моя справа давати поради моєму наступникові. Бажаю лише, щоби він мав можливість звершувати місію, довірену йому Святішим Отцем як учасникові Петрового служіння для України, тобто від імені Папи, наступника святого Петра, як цього бажав Ісус – утверджувати братів. Для цього важлива, окрім мандату Святішого Отця, відкритість місцевої Церкви до сприйняття нунція так, якби він був Папою.

Чим Вам найбільше запам’ятається Україна?

Без зайвих слів скажу: це люди України, що залишаться в моєму серці. Це люди, яких добре знаю, яких я зустрів офіційно, а також і випадково. Пам’ятатиму народ із багатьма обличчями та іменами.

Що би Ви побажали українським католикам зокрема та українцям загалом?

Просто бажаю всім миру Господа, воскреслого і переможного над гріхом та смертю. Тобто бажаю більше, ніж просто правової держави для українців, більше, ніж припинення вогню; бажаю справедливості в істині як передумови розвитку народу в Богові.

«Католицький Вісник», № 19/2015

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity