Свята та святі

Принизити себе з любові — св. Ян Бейзим

12 Жовтня 2015, 11:26 2239
O.-Beyzym-portret

Продовжуємо знайомити читачів зі «святими з-поза звичного календаря». Сьогодні пропонуємо вам історію великої людини — св. Яна Бейзима, якого згадують 12 жовтня.

Ян Бейзим народився 15 травня 1850 р. в Бейзимах Великих на півдні Волині (зараз Ізяславський район Хмельницької обл.) у сім’ї Яна Бейзима та Ольги Стадніцької. Сім’я була побожна, і старший син Ян виховувався в атмосфері традиційної католицької родини. Початкову освіту Ян здобув удома.

1863 року, після придушення Січневого повстання, російські козаки спалили їхній двір в Онацківцях, де жили Бейзими, а батькові заочно присудили смертну кару. Тоді матір з дітьми переїхала до Києва.

В 1864‑1871 рр. Ян навчався у Другій київській гімназії. Після закінчення гімназії він переїхав до містечка Старе Село поблизу Бжозови на Галичині, де 10 грудня 1872 р. вступив до новіціату єзуїтів. У 1877-1879 рр. отець Ян закінчив філософію та гуманістику в Старосільській колегії. В ці ж роки він був вихователем молоді і проявив себе непересічним педагогом.

У 1879–1882 р. Ян Бейзим продовжив навчання у Кракові, де вивчав теологію. Священицький сан прийняв у Кракові 26 липня 1881 р. з рук єпископа Альбіна Дунаєвського. Потім отець Ян працював вихователем молоді у коледжі в Тернополі. Його педагогічні здібності були помічені, й від 1886 р. отець працює вихователем молоді у відомому Науково-виховному закладі отців єзуїтів у Хирові. Там він працював, якщо сказати це по-сучасному, з «важкою молоддю» та хворими. Підопічні його любили: завжди терпеливий, приязний, охочий до допомоги. Молоді імпонувала його фізична сила (він легко лущив пальцями горіхи), майстерні оповіді про минуле цих країв, легенди й перекази, які отець вважав одним із найкращих виховних заходів. Вихованці (та й сам отець Ян так себе називав) надали йому прізвисько «Татарин»: отець Ян був татарського походження, мав східний тип обличчя і виглядав досить суворо, але під цією суворою зовнішністю було приховане велике і любляче серце. У вільні хвилини отець займався квітникарством і різьбленням по дереву, а також вивчав російську та французьку мови.

Головною мрією отця було поїхати служити Богові й каторжанам на острові Сахалін, який тоді називали «справжнім пеклом на землі», і він не раз писав до отця Провінціала листи із проханнями. Однак цьому перешкодила хвороба: отець заразився легкою формою прокази, а згодом і малярією.

1898 року він поїхав на місії на острів Мадагаскар, допомагати французьким місіонерам проповідувати Євангеліє і служити прокаженим. У лепрозорії Амбахіворака 150 прокажених жили в пустелі у власноруч збудованих халабудах, без їжі, без медичної допомоги, в абсолютній ізоляції від світу. Смертність була надзвичайно висока; помирали ж люди переважно не від хвороб, а з голоду. Проказа (хвороба Хансена, лепра) на той час була невиліковною; до того ж здорові люди цуралися прокажених, тому що боялися заразитися, і тому хворі були позбавлені будь‑якої можливості на допомогу. Суспільство відкидало хворих і не вважало їх за повноправних людей. У своєму листі на Вітчизну від 28 квітня 1900 р. отець Ян писав: «Я плакав, як дитина, дивлячись на таку страхітливу бідність… Ці нещасні гниють живцем, внаслідок чого вони надзвичайно відразливі, смердять немилосердно, але через це не перестають бути нашими братами, і — треба їх рятувати. А що мене ще більше вбиває, так це їхня моральна нужда, яка, переважно, викликана нуждою матеріальною».

Отець Ян поселився посеред цих знедолених людей, щоб їх лікувати, годувати і доглядати. Лікуючи рани тіла, він лікував також і душі, наближаючи до них Бога у молитвах та святих таїнствах. Отець організував для своїх «чорних курчат», як він їх називав, постійне душпастирство, реколекції, давав їм початкову освіту. Також особливо отець Ян пропагував молитву Розарію, щоб прокажені жили і помирали як діти Марії. Сам же отець просив Богородицю, щоб «Вона благоволила вразити його важчою проказою». Він вважав, що так повнішою буде його жертва для спасіння якнайбільшої кількості прокажених, щоб потім сказати Господу Ісусу: «Я дав душу свою за моїх братів» (пор. 1 Йн 3, 16).

Отець Ян помітив, що повноцінне харчування та дотримання правил гігієни значно знижують ризик зараження і загальмовують розвиток хвороби. На його заклик було організовано збір коштів на Батьківщині, і невдовзі отцю вдалося налагодити нормальне харчування для прокажених. Смертність знизилася до п’яти чоловік на рік.

1903 року, не маючи жодних коштів і покладаючись лише на Божу Матір та своїх співвітчизників, отець Ян Бейзим розпочав будівництво лікарні в Марані біля Фінаранцоа. Кошти обраховано приблизно на 150 тис. франків — на ті часи досить велика сума. Отець писав листи в «Католицькі місії» — і невдовзі почали надходити кошти з Польщі, Литви й західної частини України. Він особисто наглядав за працею і не цурався ні лопати, ні тачки; сам вирізьбив оздоби для лікарняної каплиці. Отець був людиною дії та вмів важко працювати, проте понад усе він цінував «працю навколішки» — молитву. Будівництво тривало довго, аж до 16 серпня 1911 р., бо коштів постійно бракувало. Завдяки підтримці жертводавців з Німеччини та Австрії лікарню все ж таки добудували. Для догляду за хворими отець Ян Бейзим запросив сестер зі Згромадження св. Йосифа з Клюні. Це був найкращий лікувальний заклад на усьому Мадагаскарі. Після закінчення отець Ян смиренно повторював, що «він — найкругліший нуль», оскільки усім керувала Пресвята Діва. Лікарня Пресвятої Діви Марії Ченстоховської діє й по сьогоднішній день.

Виснажений важкою працею, отець Ян помер 2 жовтня 1912 р. в Фіанаранцоа на Мадагаскарі. Місцева газета «Le Messager du Coeur de Jеsus» написала: «Найкращою похвалою для цієї людини є те, щоб з любові до Христа він прагнув завжди бути слугою прокажених і отримав на це дозвіл. Це такі примусові роботи, на які навіть злочинців не прирікають, а отець Бейзим полюбив їх усім серцем».

Отця Яна Бейзима беатифікував 18 серпня 2002 р. Святіший Отець Йоан Павло ІІ.

За матеріалами: Луцька дієцезія Римсько Католицької Церкви

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity