У суботу, 10 жовтня, у київському соборі святого Олександра святкували подвійне свято: 25 років тому, 15 вересня 1990 року, на сходах будівлі, яка ще Церкві не належала, відслужили першу Службу Божу;, а 20 років тому, 7 жовтня 1995 р., єпископ Станіслав Широкорадюк поновно освятив собор святого Олександра.
За 25 років собор став одним із найкрасивіших храмів України. А тоді, у 1990 році, католики отримали напівзруйновану будівлю, до відновлення якої довелося докласти не лише кошти, а й працю багатьох людей. Але парафіян це не лякало. В інтерв’ю CREDO о. Ян Крапан так згадує першу Службу Божу на сходах святині: «І 1990 року, в свято Воздвиження Святого Хреста, була Служба на сходах костелу св. Олександра, було багато священиків, дуже багато людей з’їхалося звідусіль – із Мурафи, з Бару, з Полонного: хто поїздами, хто автобусами. Площа перед храмом була повна людей. Священики сповідали просто на вулиці. З того дня була Служба щонеділі об 11.00 годині на вулиці біля храму, українською мовою. Також і Служба на Різдво, і Новорічна – теж на вулиці. 13 січня 1991 року нас пустили всередину. На четвертому поверсі, під куполом, відбулася перша Служба Божа. Люди дуже раділи: хоч треба було високо підніматися, але вже у своєму храмі! Розпочалися старання зробити там ремонт, зняти міжповерхові перекриття. Установи, які там були, поступово переселилися. За п’ять років виконали весь ремонт, повністю оновили святиню».
На масштабне святкування, яке готували не один місяць, було запрошено усіх, для кого цей храм став рідним, хто служив тут, хто зробив його таким, яким він нас зустрічає зараз. Особливим подарунком для парафіян було оголошення про те, що на свято планує приїхати легендарний о. Ян Крапан – священик, який фактично повернув храм Церкві.
Святкування розпочалося Службою Божою, яку відслужив ординарій Києво-Житомирської дієцезії архиєпископ Петро Мальчук, генеральний вікарій єпископ-сеньйор Ян Пурвінський, єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслав Широкорадюк та перший у післявоєнні роки парох храму о. Ян Крапан у співслужінні священників Києво-Житомирської дієцезії. Присутнім також був о. канонік Віктор Маковський, який був парохом парафії святого Олександра з 1999 по 2004 рік, зараз є настоятелем кафедрального собору святої Софії у Житомирі. На жаль, о. магістр Олександр Гурський (настоятель з 2004 по 2012 рік) приїхати не зміг, оскільки знаходиться поза межами України, але він приєднався до вірних молитовно. Присутнім також був представник Ватикану в Україні — монсеньйор Пйотр Тарнавскі (в.о. Апостольського Нунція в Україні).
На початку Служби Божої парох собору святого Олександра привітав усіх присутніх зі святом: «Ось і дочекалися ми тієї хвилини, коли можемо зібратися усі разом на цю урочистість. […] Ми дуже тішимося, що зібралося на цій Службі Божій духовенство, яке так тісно пов’язано, є і було, з цим храмом. […] В особливий спосіб хочу привітати о. Яна Крапана». Парафія привітала свого легендарного настоятеля гучними оплесками. Отець Віталій Безшкурий згадав, що просив вірних про молитву за його приїзд до Києва, оскільки, за словами самого винуватця, від нього нічого не залежало, на все воля Божа. Парафія вимолила – о. Ян хоч і їхав до святині 3 дні, але прибув і розділив з нами свято. Парох також подякував священикам, які служили в парафії святого Олександра, а також сестрам гонораткам та домініканкам, які працювали у парафії.
Ординарій Києво-Житомирської дієцезії архиєпископ Петро Мальчук у своїй проповіді заохотив вірних дякувати Богові за те, що 25 років тому почав так рясно обдаровувати парафію своїми безцінними дарами. Архиєпископ особливим чином подякував парафіянам, які разом із о. Яном Крапаном фактично жили у храмі і самотужки його відновлювали усією громадою. Владика попросив вірних у цей день задуматися над вагомою датою і провести собі іспит совісті, перевірити, чи правильно ми зростаємо у вірі в стінах нашого храму. Особливо він наголосив на тому, що не будівля є Церквою, а кожен із нас, тому нашим обов’язком є піклування про наш внутрішній храм, про нашу безсмертну душу. Владика звернув увагу вірних на те, що сучасна людина сліпа до гріха, вона його не помічає, тому необхідно час від часу заглядати у свою душу.
Наприкінці Служби Божої священики та парафіяни проспівали гімн Te Deum на славу Божу за такий прекрасний храм. Парафіяни ж подякували священикам, які відбудовували храм, та привітали їх квітами та молитвою.
Після Святої Меси парафіяни мали нагоду короткого спілкування з о. Яном Крапаном. Привітали його приїхали не лише кияни, також представники майже усіх парафій, де він працював. Отець Ян поділився своїми спогадами з присутніми. Своє служіння у Києві він почав у липні 1980 року, через хворобу о. Тадеуша Хоппе, який приїздив сюди з Одеси. Згадував, як боляче було людям після трагедії Чорнобиля, коли їм доводилося покидати свої домівки. Йому пропонували поїхали з міста, якщо боїться за своє здоров’я, але о. Ян був непохитним: «Яка доля мого народу, така буде і моя доля!» Отець відзначив, що святий Папа Іван Павло ІІ дуже переймався долею Києва і вимагав, щоб тут був постійний священик, а кардинал Юліан Вайводс був ладен відправити до Києва хоч усіх священників Латвії, щоб люди мали можливість слухати Боже Слово. Зараз о. Яна Крапана тішить, що на території України та пострадянського простору є вище духовенство, семінарії, будуються храми. Він також наголосив, що потрібно постійно молитися, бо «якщо з нами Бог, то хто проти нас».
Генеральний вікарій єпископ-сеньйор Ян Пурвінський зазначив, що зачатки надії на відновлення релігійної свободі з’явилися уже під час святкування 1000-ї річниці з дня Хрещення Русі у 1988 році, коли вулиці міста заповнили тисячі священнослужителів. Коли ж собор святого Олександра віддали громаді, лише компанія «Енергополь» погодилася провести реставрацію – у настільки жахливому стані була будівля. Владика подякував парафіянам, які своїми руками відновили храм. Тоді вони були молоді та спраглі на віру, зараз у них вже сиве волосся, декого немає вже серед живих. Він також відзначив роботу о. прелата Яна Крапана, який повернув храм святого Олександра повністю, храм святого Миколая — частково у лоно Римо-Католицької Церкви. Єпископ також подякував о. Яну за його відкритість, за доброту, за здатність створити «живу Церкву». Святкова Свята Літургія – це подяка Богу за нашу парафію, за нашу святиню, за покликання до богопосвяченого життя, за семінарію (теж створену за підтримки о. Яна Крапана).
Єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслав Широкорадюк розповів присутнім історію батька та сина, де батько прагне бачити плоди життя – внуків, а син відкладає народження дітей на потім, замінюючи дар життя на матеріальні блага. Владика наголосив, що спільна для всіх гордість нашого храму – це його плоди: охрещені, повінчані, навернені люди. Зі слів єпископа, у Харківсько-Запорізькій дієцезії працює два священики, які обрали богопосвячене життя після того, як на початку відновлення собору святого Олександра випадково туди потрапили і зустрілися з о. Яном.
По закінченню о. Віталій Квапіш ознайомив присутніх із історією храму, продемонстрував рідкісне відео 1993 року та фото храму у різні періоди його існування.
Була проведена презентація парафіяльних спільнот: Мололь парафії святого Олександра, хори (український, польський, молодіжний), Легіон Марії, Еффата, Неокатехуменальна Дорога, Домашня Церква, Сім’я Пресвятого Серця Ісуса, Живий Розарій святої Терези від Дитятка Ісус, спільноти Падре Піо та Марії Неустанної допомоги. Святкування закінчилися спільним частуванням.
фінансово.
Щиро дякуємо!
