«Усна історія російсько-української війни (2014-2015)» – це проект істориків Запорізького національного університету, що реалізовується за підтримки Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА та Українського інституту національної пам’яті.
Проект покликаний зафіксувати справжню хроніку подій на новітньому українському фронті.
«Розуміння того, що відбувається на сході країни, і збереження правдивої пам’яті про російсько-українську війну є надзвичайно важливим, – говорить заступник голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак. – Не менш важливо зберегти пам’ять про людей, які загинули в боротьбі чи продовжують боротися за Україну. Тому ми з приємністю відгукнулися на ініціативу колег із Запорізького національного університету. Тим паче, що Інститут також працює в цьому напрямку: у співпраці з органами місцевої влади було встановлено більше двох сотень меморіальних дощок на честь бійців, які загинули на сході; створено 250 секторів військових поховань у регіонах, де на сьогодні поховано більше дев’ятисот громадян, які загинули, виконуючи обов’язок перед державою» .
В основі проекту «Усна історія російсько-української війни (2014-2015)» – інтерв’ю із військовими, прикордонниками, волонтерами. Наразі їх записано понад 40. У першому виданні представлено зріз тих, хто першим пішов захищати Україну, – це бійці Збройних сил, Національної гвардії, майданівці та добровольці, а також волонтери й МНСники. Наступне буде присвячене 55-й артилерійській бригаді.
Поштовхом до документування спогадів учасників війни став цикл лекцій, який група запорізьких істориків прочитала у місцевих військкоматах. Вони, за словами одного з ініціаторів проекту, історика, директора Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА Владислава Мороко, допомогли усвідомити, що військовим бракує розуміння історії України, зокрема новітньої, а відтак мотивованості її захищати. Й водночас нам бракує правильного розуміння відчуттів і досвіду офіцерів.
«У червні-липні 2015-го ми почали організовувати прифронтові концерти. У розмовах з бійцями остаточно сформувалося розуміння, що ми маємо зафіксувати події такими, якими вони були, щоб пояснити собі і нащадкам, що відбувалося насправді. Тому що наявний потік інформації не дає відповідей на велику кількість запитань. І є відчуття, що якщо ми ці відповіді не знайдемо, то не зможемо здобути остаточної перемоги», – говорить Владислав Мороко.
За словами одного з авторів проекту, доцента кафедри новітньої історії ЗНУ Олексія Штейнле, проект вирізняється системним підходом: для інтерв’ювання було виокремлено сім цільових груп (Збройні сили України, Національна гвардія, добровольчі батальйони, служби, що беруть участь у відновленні життєдіяльності на звільнених територіях, волонтери, переселенці); для кожної розроблено свій запитальник. “У кожної цільової групи унікальний досвід, який ми повинні опанувати», – говорить Олексій Штейнле.
Паралельно з інтерв’юванням відбувається збір артефактів. Значна кількість матеріалів не увійде до друкованих видань. Тому у планах – створити електронний архів зібраних матеріалів у вільному доступі, свого роду наукову базу, якою зможуть користуватися журналісти та майбутні науковці, повідомляє прес-служба Українського інституту національної пам’яті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
