Останній тиждень роботи Синоду на тему сім’ї розпочинається канонізацією батьків св. Терези від Дитятка Ісуса.
Вона — покровителька католицьких місій, Учитель Церкви та, без перебільшення, найулюбленіша свята наших часів. Урочисту Літургію на площі св. Петра очолить Папа Франциск; з огляду на побожність Святішого Отця до св. Терези з Лізьє, можна сказати, що це дуже особлива подія також і для нього.
Луї та Зелі стануть першою подружньою парою, кого канонізують разом, Церква споминатиме новопроголошених святих теж разом — у день їхнього шлюбу, 12 липня. «Надзвичайність цієї пари виявилась у “звичайності” повсякденного життя, життя нормальної родини», — вважає віце‑постулятор канонізаційного процесу о. Антоніо Спанґаллі. Його завданням було вивчити «деталі» життя подружжя та довести, що вони переживали його як святі. Щоденне життя родини будувалося навколо таїнств: Свята Меса, Причастя, Сповідь та практика учинків милосердя щодо тіла й душі для потребуючих.
Випадкова зустріч на мості св. Леонарда в Алансоні 1858 року поєднала їх на все життя. Пізніше Зелі згадувала, що в ту мить вона почула глибоко у серці: «Це той, котрому я призначена!» Приязнь, далі — заручини, і пара уклала шлюб опівночі 13 липня того ж року, загалом через три місяці після знайомства. На момент одруження Луї було 34, його нареченій — 27, вони прожили разом 19 років.
Обоє були переконані: вони покликані до богопосвяченого життя, однак із їхніх спроб вступити до якогось ордену чи згромадження нічого не вийшло. Перший рік пара прожила у чистоті; згодом, однак, духівник допоміг їм відкрити та зрозуміти Божий задум щодо подружжя, красу цього плану, а також і те, чого Він очікує саме від них. Пара мала дев’ятеро дітей та щиро раділа появі кожного: «Я просто створена для того, аби народжувати!» — писала Зелі у одному з листів.
Луї, годинникар за фахом, був власником бізнесу, що приносив непогані прибутки, тому родина ніколи не зазнала злиднів. Зелі теж вела власну справу: вона керувала однією із майстерень, що виготовляла відомі в усьому світі мережива з Алансона. Ніколи, однак, багатство чи прибуток не ставали у центрі життя родини. «Доньки часто жалілися, що батьки “забагато віддають бідним”. Тоді батько відповідав: “Роздавайте, роздавайте — чиніть людей щасливішими!”» — сказав о. Антоніо. Часто теж до вбогих потрапляло найкраще із того, що мала родина.
Життя родини Мартенів не було такою собі солодкою ідилією: подружжя пережило смерть чотирьох своїх дітей; Зелі померла від раку, і в 47 років Луї залишився вдівцем і сам виховував доньок. Наймолодшій — Терезі — виповнилось тоді лише чотири з половиною роки. Луї Мартен страждав від психічної хвороби, а останні два роки був прикутий до ліжка. Одного разу чоловік визнав своєму лікареві, що ці страждання передбачив для нього Бог, аби він навчився смирення, адже саме цього йому завжди бракувало.
«Вони ніколи не сумнівались у тому, що Бог є із ними в усіх цих випробуваннях. Вони ніколи не втратили довіри до Бога — це певне!» — переконаний о. Антоніо Спанґаллі. Віцепостулятор розповів теж, що багато людей сьогодні тішаться заступництвом подружжя Мартенів: вони «допомагають» знайти нареченого (наречену); за їхнім заступництвом моляться пари, що не можуть мати дітей, та отримують бажане потомство. Беатифікаційний процес Леонії Мартен, однієї з доньок Луї та Зелі, кармелітки, розпочався у березні.
Подружжя Мартен канонізують «завдяки» 7‑річній Кармен: саме її зцілення у ході тривалого дослідження визнали чудом за заступництвом блаженних. Вона народилася передчасно, на 6 місяці вагітності. Внутрішні органи дівчинки не були розвинені достатньо, вона не могла дихати самостійно. «Нас супроводжували відчуття безсилля, горе, почуття провини та розпачу. На той момент нашому старшому синові було 5 років, ми теж хотіли оберегти його. Лікарі попередили, що слід готуватися до найгіршого», — згадує батько Кармен. Протягом 35 днів батьки не могли навіть торкатися дівчинки, аби не заразити її жодним вірусом та не передати якоїсь інфекції. «Далі лікар ствердив, що ми уже нічим їй не зашкодимо, тому нам дозволили торкатися доньки», — каже батько. Увесь цей час батьки не втрачали віри, адже «віра — основа нашої родини, без віри теж нема й надії», згадують вони.
Маленька Кармен народилась у спомин св. Терези Авільської, тому батьки вирішили шукати допомоги та підтримки саме у Кармелі. «Я просто пошукав за допомогою Ґуґла місце у нашому регіоні, пов’язане із життям цієї великої святої. Так я натрапив на монастир св. Йосифа та св. Терези, що у Валенсії», — каже батько. Він прибув до монастиря та зустрівся з сестрами, які обіцяли молитися за його доньку. Згодом батьки стали приїжджати до монастиря, аби молитися з сестрами та брати участь у Святій Месі, й поспішали до міста, розташованому за 40 кілометрів, щоб відвідати дочку у шпиталі. Після чотирьох-п’яти зустрічей родина дівчинки почала приятелювати з сестрами, розпочалась теж приязнь із родиною Мартенів: «Настоятелька сказала нам: “Можливо, ця пара допоможе вам, адже і їхня донька була чудесно зцілена”». Стан дівчинки помітно покращувався, згодом вона почала самостійно дихати. Кілька років спостережень показали, що крововилив, який вона пережила, не має жодних наслідків. Кармен виписали із лікарні 2 січня 2009‑го, у день народження св. Терези від Дитятка Ісус, а через 15 днів в Іспанію привезли реліквії подружжя Мартенів. Сестри заохочували батьків дівчинки зустрітися з постулятором канонізаційного процесу та розповісти йому історію Кармен. Увесь цей час комісія досліджувала процес одужання та зцілення, у березні 2015‑го його визнали чудесним.
За матеріалами: Church Militant / CNA / Rome Reports
фінансово.
Щиро дякуємо!
