Геловін: історія одного непорозуміння

У зв’язку з глобалізацією, Геловін, подібно як День Святого Валентина чи День Святого Патрика, проникає в культурне середовище нашої країни.
Свого часу, з цього приводу один ієрарх УПЦ звернувся до влади однієї з областей України з вимогою припинити поширення в регіоні «чужого православному народові» свята. На сторінці Патріаршої Катехитичної комісії УГКЦ теж була стаття якийсь час тому про «антихристиянське сатанинське свято», і автор в кінці закликає до покаяння учасників дійства. Подібні вимоги, зрештою, звучать нерідко і на Заході. Попри зазвичай нейтральну позицію Церков до дня Геловін – чи то католицької, чи то протестантських, або позитивну, як наприклад англіканської – деякі радикальні релігійні групи виступають за цілковиту заборону цього «диявольського дійства» та поширюють брошури з погрозами «пекельних мук» для ентузіастів і учасників свята.
Якщо говорити про початки свята Геловін, то часто можна почути, що вони перед-християнські, і що Геловін відмічали ще кельтські друїди. Навіть сьогодні, деякі нео-язичники чи «відьми» відмічають цей день, відносячись до того нібито прадавнього поганського звичаю. У Вікіпедії можна прочитати, що « Геловін – це сучасне свято, яке бере початок з традицій древніх кельтів Ірландії та Шотландії, історія якого почалася на території сучасних Великобританії та Північної Ірландії». Один відомий український професор, політолог і громадський діяч написав у своєму блозі, що «в українських містах 31 жовтня готуються масштабні сатанинські гуляння під назвою так званого Геловіна – «свята», яке придумали кельтські язичницькі жреці, які опрацювали червону вампірську магію. В основі Геловіну лежить поклоніння кельтському божеству смерті». В інтернеті ширяться заклики до християн в жодному разі не зраджувати своїй християнській ідентичності, беручи участь, чи навіть просто якось підтримуючи язичницько-сатанинські гульбища.
Як видно, градус з наближенням кожного 31 жовтня постійно росте. Язичницькі релігії просто прирівняні до сатанізму, а всі їх дійства – небезпечними для християн. Геловін виводиться, на думку більшості, з кельтських ритуалів, причому поганих, і скоріше за все – сатанинських. Чи так воно насправді?
Теорії про язичницьке походження свята – це звичайний забобон і нісенітниця! Геловін має якнайбільше християнське коріння у його католицькому варіанті. Коріння, а не сучасна форма, бо остання – це американський продукт початку ХХ-го століття. Це правда, що ірландські та британські кельти кожного року проводили 31 жовтня свій фестиваль. Проте, вони проводили подібні фестивалі останнього дня кожного місяця. А в кінці жовтня було свято, проте ніяк не «чародійницький шабаш», лише свято на честь зібраного врожаю. У всякому разі, святкування середньовічними християнами Геловіну в день, коли раніше язичники мали свій фестиваль – звичайнісіньке співпадіння.
В середньовічному християнстві, десь у VIII-му столітті, починають відмічати 1 листопада День Всіх Святих. Початково Всіх Святих відмічали в травні (цього місяця свято Всіх Святих дотепер відмічає Східна Церква), але пізніше, папа Григорій ІІІ, освятив у Римі каплицю в базиліці св. Петра на честь Всіх Святих саме 1-го листопада, і переніс на день освячення цієї каплиці також святкування цього свята у Римі. В наступному, IX-му столітті, папа Григорій IV постановив, що 1-е листопада буде днем Всіх Святих у цілій Церкві. Таким чином, свято потрапило і до Ірландії, а не навпаки, як думають деякі, що нібито трансформувалося з перед-християнського язичницького шабашу. А день перед празником, як і перед кожним великим святом, чи то на Сході, чи на Заході, проводилося передпразденство, тобто вігілія. Звідси назва «All Hallows Even», «Вігілія Всіх Святих», скорочено «Hallowe’en». Натомість під кінець Х-го століття, у Франції, під впливом Клюнійського абатства, 2 листопада починають відмічати День Всіх Померлих вірних. З Франції спомин поширився по всьому католицькому світі.
Отже, в Католицькій Церкві ці два дні стали літургійними: 1 листопада – молитва всім святим у небі, та 2 листопада – молитва за душі в чистилищі. Тобто, Церква охопила своєю молитвою два «місця» – небо і чистилище. Натомість, в середовищі деяких ірландських селян почалися роздуми над ситуацією «нещасних грішників» ще в одному «місці», у пеклі. На думку простих ірландських католиків, прокляті там напевно мають бути ще більш нещасними, якщо тут на землі згадують лише про небесних мешканців та про обивателів чистилища, а про тих у пеклі геть забули. Тому зародився звичай стукати в каструлі та сковорідки напередодні "Всіх Святих", тобто на «Hallowe’en», щоб прокляті в пеклі знали: про них теж пам’ятають! Таким чином, в Ірландії з’явився «День Всіх Померлих» – 31 жовтня, а не лише «померлих вірних», який відмічали 2 листопада. До церковного календаря цей день, звичайно, не потрапив.
Проте, сьогоднішній вигляд свята Геловін, з усіма перебираннями та іншими звичаями, з’явився пізніше і вже геть не має ірландського коріння. Скоріше за все, звичай почав зароджуватися у Франції десь в XIV-му або в XV-му столітті. Належить пам’ятати, що це були часи страшних катаклізмів. Лише один з них, чума, або як її ще називали «чорна смерть», забрала життя десь третині європейської популяції.
З цього приводу, люди тоді замислювалися про життя після смерті досить інтенсивно. Різні театралізовані вистави мали у своєму репертуарі постановки про смерть, про чистилище і про пекло, щоб нагадувати кожному про його смертність та про марноту і швидкоплинність життя. Тодішні вистави мали такі назви як «Танець Смерті» чи «Танець Жаху». Згадка про це залишалася часто на стінах цвинтарів, на яких малювали середньовічні «графіті»: диявол на ланцюгу веде до могили чи то короля, чи то папу, чи то знатну даму, чи то монаха, чи то селянина. Часто відбувалися театралізовані вистави цих «танців смерті» в сам день Всіх Святих, і там виступали актори, одягнені в одяг різних соціальних груп та станів, від короля до бідняка. Звичайно, у виставі також брали участь такі персонажі, як «диявол» чи «смерть». Деколи такі вистави відбувалися і в менших місцевостях, не лише в містах, і з часом стали досить розповсюдженими і традиційними.
Отож, у Франції ці вистави мали місце в День Всіх Святих, тобто 1 листопада. Натомість в Ірландії, в переддень Всіх Святих, на «Hallowe’en», тобто 31 жовтня, таких вистав і відповідно перевдягання не було. Перший раз перевдягання і театралізовані виступи саме 31 жовтня зустрічаються у XVIII-му столітті в англійських колоніях Північної Америки, де французькі та ірландські католики споріднювалися у шлюбах та поєднували свої традиції. Таким чином, гібрид ірландського акцентування пекла в поєднанні з французьким маскарадом створив досить специфічне та колоритне свято.
В Америці досить швидко перевдягання на Геловін перестало бути ціллю, а стало засобом. Ціллю було назбирали побільше всякого добра по сусідах, подібно як це роблять наші колядники. У цьому брали участь зазвичай діти, які ходили по домівках, стукали до дверей і говорили: «Trick or treat», «Відкупись, або зачарую» (дослівно: «зроблю фокус або пригощай»), себто «погрожуючи» наробити всіляких «магічних неприємностей» мешканцям дому, якщо ті не дадуть чогось «геловінським колядникам».
Цей досить дивний звичай, ніяк не пов’язаний з «днем померлих», став своєрідним американським додатком до Геловіну. А походив він з Англії. Там, з настанням англіканства в XVI-му столітті, почалися страшливі переслідування католиків. Священикам часто забороняли служити Меси, а вірним – брати в них участь, накладали великі податки чи штрафи, кидали до в’язниць. Єпископи, священики та вірники ставали мучениками. Тому час від часу католики чинили опір, деколи повністю абсурдний. На початку XVII-го століття сталася змова деяких католиків і був підготовлений план висадити в повітря короля Якова І-го та весь Парламент. Проте порох у Парламенті виявили, а організатора, Гая Фокса, знайшли і повісили. Це сталося 5 листопада 1605 року.
Цей день, Guy Fawkes’ Day, став народним святом в Англії і залишився ним дотепер. В ніч на 5 листопада, народ розводить багаття і запускає феєрверки. А діти ходять по домах, випрошуючи якісь дрібні, щоб купити петарди. Ця традиція була ще від самого початку святкування Guy Fawkes’ Day, коли підпиті гуляки в масках ходили вже в глуху ніч з 4-го на 5-е листопада по домах католиків і просили пива чи солодощів для продовження святкування. При цьому часто виговорювали «Trick or treat», «пригощай або буде фокус».
Традиція святкувати цей день переїхала до Америки разом з англійськими переселенцями. Та після Американської революції в другій половині XVIII-го століття вона була занехаяна, разом з іншими англійськими національними святами. Проте ходіння по домівках з цим «trick or treat» стало вже досить популярним і його перенесли на іншу ніч, а саме на католицький франко-ірландський «Hallowe’en» 31 жовтня. Таким чином до католиків «долучилися» теж протестанти і свято Геловін стало загальнонаціональним.
У XIX-му столітті до Америки напливли ще інші різні переселенці з багатьох країн світу, і вони теж внесли свою лепту у традицію Геловіну. Між іншим, з’явився такий персонаж, як відьма, якого раніше не було. Свято вже асоціювалося у суспільстві як «понуре» і «моторошне», хоч і веселе, а ніяк не релігійно-поминальне, як колись, то чому б не додати жару цій «моторошності»? На свято виготовлялися запрошення, і саме на них, для більшого ефекту, почали поміщати у різних колажах відьом. Відкритки з запрошенням на Геловін, типові для XIX-го століття, канули в лету, відьми однак залишилися.
Звідси, під кінець XIX-го століття недоінформовані фольклористи, не знаючи звідки взялася відьма, та й взагалі інші «страшні» персонажі, а лише чули, що це принесли ірландці, впровадили до свята «jack-o’-lantern», «блукаючий вогник», (тобто ліхтар), який всі знають з гарбуза з прорізаними отворами. Ці фольклористи були переконані, що Геловін має кельтське та поганське походження, тому належить додати якісь «призабуті», на їх думку, елементи з культури друїдів. Вибрали ріпу та ліхтар, який був частиною древніх кельтських свят врожаю. Гарбуз з’явився вже у XX-му столітті, бо його легше робити пустотілим та поміщати всередині нього отой ліхтар.
Таким чином, християнський, а докладніше, католицький – хоч і не офіційно – «Halloween» на сьогоднішній день став виразом різних традицій і звичаїв. Католицька франко-ірландська серцевина проте залишилася, більше, щоправда зовнішньо, ніж по суті.
А по суті, свято стало таким самим по характеру, як і Новий Рік, як і Різдво (у його світській інтерпретації), чи як День Святого Валентина, ну або як наше українське Різдво з вертепами (де нерідко є і чорт, і інші погані дійові особи) та колядуванням, що супроводжується збиранням грошей. До речі, зовсім нам не перешкоджає, що Коляда – це дохристиянське слов'янське свято 21 грудня на честь народження сонця, присвячене богу Коляді й пов'язане із зимовим сонцестоянням та новим роком у давньослов'янському календарі.
А отже, ці свята супроводжує сьогодні радість, забава, комерція. Як в такому разі відноситися християнам до свята Геловін? Десь так само, як до Нового Року чи до Дня Св. Валентина: без всяких навіювань, що це «диявольський шабаш». Католицька Церква в тих же США немає нічого проти, якщо в школах чи ще десь там діти святкуватимуть Геловін – американці вже напевно краще знають про справжнє походження свята. Навіть відомий своїм радикалізмом у всьому і всюди бачити диявола або його прояви, ватиканський екзорцист Габрієль Аморт, висловив колись свою експертну думку, що «якщо американські та англійські діти одягаються як відьми на одну ніч в році, то це не проблема. Немає нічого поганого, якщо це всього лише жарт».
І навіть якщо реконструктори життя кельтських народів роблять в цей день підношення богам та своїм предкам, а різні нео-поганські послідовники стародавніх культів у цей день поклоняються богу «Самайн» (вимовляється: «sow-en», тому дехто так і називає того бога: «Савин», в чому деякі християнські фундаменталісти відразу угледіли ім’я «Сатана»), то відомо, що «Савин» чи «Самайн» по-ірландськи означає «листопад» (Samhain), а отже місяць спомину Всіх Святих чи Всіх Померлих вірних. Якщо ж хтось з побожних християн все таки прагне вберегти своїх дітей від «сатанинської паніки» Геловіну, краще просто посилаючись на наступні дні у католицькому літургійному календарі, а саме на День Всіх Святих і День Всіх Померлих вірних, зробити катехизу і пояснити, хто такі святі, і що людину чекає після смерті, та навіщо за померлих молитися. Театралізовану виставу, яку діти краще сприймають аніж лекцію, для цієї катехизи робити не треба – вона вже присутня в масовій культурі.
До речі, «язичницьке» свято врожаю до тепер святкується у багатьох країнах. Ба, такий вид свята маємо навіть у нашому Святому Писанні, більше того – Господь Бог наказує його святкувати древнім ізраїльтянам: «Шість день будеш працювати, а дня сьомого спочинеш від праці; в орці й у жнива спочинеш від праці. І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року» (Вих 34, 21-22).
Ну і останнє, слід пам’ятати, особливо тим, які думають, що Геловін «забруднює» християнську віру різним «поганським» брудом, про слова Христа: «Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те оскверняє людину. Хто має вуха слухати, хай слухає!.. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й оскверняє людину.» (Мк 7, 14-16. 22-23).

о. Петро Балог ОР
(подяка о. Августину Томпсону ОР за консультацію)
Інші статті за темами
СЮЖЕТ
історія історія Церкви Геловін святаЯкщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Наші реквізити:
pb.ua: 4731 1856 1920 9130
monobank: 5375 4141 1230 7557
Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)
Підтримайте
