Геловін: історія одного непорозуміння

У зв’язку з глобалізацією, Геловін, подібно як День Святого Валентина чи День Святого Патрика, проникає в культурне середовище нашої країни.

Свого часу, з цього приводу один ієрарх УПЦ звернувся до влади однієї з областей України з вимогою припинити поширення в регіоні «чужого православному народові» свята. На сторінці Патріаршої Катехитичної комісії УГКЦ теж була стаття якийсь час тому про «антихристиянське сатанинське свято», і автор в кінці закликає до покаяння учасників дійства. Подібні вимоги, зрештою, звучать нерідко і на Заході. Попри зазвичай нейтральну позицію Церков до дня Геловін – чи то католицької, чи то протестантських, або позитивну, як наприклад англіканської – деякі радикальні релігійні групи виступають за цілковиту заборону цього «диявольського дійства» та поширюють брошури з погрозами «пекельних мук» для ентузіастів і учасників свята.

Якщо говорити про початки свята  Геловін, то часто можна почути, що вони перед-християнські, і що  Геловін відмічали ще кельтські друїди. Навіть сьогодні, деякі нео-язичники чи «відьми» відмічають цей день, відносячись до того нібито прадавнього поганського звичаю. У Вікіпедії можна прочитати, що « Геловін – це сучасне свято, яке бере початок з традицій древніх кельтів Ірландії та Шотландії, історія якого почалася на території сучасних Великобританії та Північної Ірландії». Один відомий український професор, політолог і громадський діяч написав у своєму блозі, що «в українських містах 31 жовтня готуються масштабні сатанинські гуляння під назвою так званого  Геловіна – «свята», яке придумали кельтські язичницькі жреці, які опрацювали червону вампірську магію. В основі  Геловіну лежить поклоніння кельтському божеству смерті». В інтернеті ширяться заклики до християн в жодному разі не зраджувати своїй християнській ідентичності, беручи участь, чи навіть просто якось підтримуючи язичницько-сатанинські гульбища.

Як видно, градус з наближенням кожного 31 жовтня постійно росте. Язичницькі релігії просто прирівняні до сатанізму, а всі їх дійства – небезпечними для християн.  Геловін виводиться, на думку більшості, з кельтських ритуалів, причому поганих, і скоріше за все – сатанинських. Чи так воно насправді?
Теорії про язичницьке походження свята – це звичайний забобон і нісенітниця!  Геловін має якнайбільше християнське коріння у його католицькому варіанті. Коріння, а не сучасна форма, бо остання – це американський продукт початку ХХ-го століття. Це правда, що ірландські та британські кельти кожного року проводили 31 жовтня свій фестиваль. Проте, вони проводили подібні фестивалі останнього дня кожного місяця. А в кінці жовтня було свято, проте ніяк не «чародійницький шабаш», лише свято на честь зібраного врожаю. У всякому разі, святкування середньовічними християнами  Геловіну в день, коли раніше язичники мали свій фестиваль – звичайнісіньке співпадіння.

В середньовічному християнстві, десь у VIII-му столітті, починають відмічати 1 листопада День Всіх Святих. Початково Всіх Святих відмічали в травні (цього місяця свято Всіх Святих дотепер відмічає Східна Церква), але пізніше, папа Григорій ІІІ, освятив у Римі каплицю в базиліці св. Петра на честь Всіх Святих саме 1-го листопада, і переніс на день освячення цієї каплиці також святкування цього свята у Римі. В наступному, IX-му столітті, папа Григорій IV постановив, що 1-е листопада буде днем Всіх Святих у цілій Церкві. Таким чином, свято потрапило і до Ірландії, а не навпаки, як думають деякі, що нібито трансформувалося з перед-християнського язичницького шабашу. А день перед празником, як і перед кожним великим святом, чи то на Сході, чи на Заході, проводилося передпразденство, тобто вігілія. Звідси назва «All Hallows Even», «Вігілія Всіх Святих», скорочено «Hallowe’en». Натомість під кінець Х-го століття, у Франції, під впливом Клюнійського абатства, 2 листопада починають відмічати День Всіх Померлих вірних. З Франції спомин поширився по всьому католицькому світі.

Отже, в Католицькій Церкві ці два дні стали літургійними: 1 листопада – молитва всім святим у небі, та 2 листопада – молитва за душі в чистилищі. Тобто, Церква охопила своєю молитвою два «місця» – небо і чистилище. Натомість, в середовищі деяких ірландських селян почалися роздуми над ситуацією «нещасних грішників» ще в одному «місці», у пеклі. На думку простих ірландських католиків, прокляті там напевно мають бути ще більш нещасними, якщо тут на землі згадують лише про небесних мешканців та про обивателів чистилища, а про тих у пеклі геть забули. Тому зародився звичай стукати в каструлі та сковорідки напередодні "Всіх Святих", тобто на «Hallowe’en», щоб прокляті в пеклі знали: про них теж пам’ятають! Таким чином, в Ірландії з’явився «День Всіх Померлих» – 31 жовтня, а не лише «померлих вірних», який відмічали 2 листопада. До церковного календаря цей день, звичайно, не потрапив.
Проте, сьогоднішній вигляд свята  Геловін, з усіма перебираннями та іншими звичаями, з’явився пізніше і вже геть не має ірландського коріння. Скоріше за все, звичай почав зароджуватися у Франції десь в XIV-му або в XV-му столітті. Належить пам’ятати, що це були часи страшних катаклізмів. Лише один з них, чума, або як її ще називали «чорна смерть», забрала життя десь третині європейської популяції.

З цього приводу, люди тоді замислювалися про життя після смерті досить інтенсивно. Різні театралізовані вистави мали у своєму репертуарі постановки про смерть, про чистилище і про пекло, щоб нагадувати кожному про його смертність та про марноту і швидкоплинність життя. Тодішні вистави мали такі назви як «Танець Смерті» чи «Танець Жаху». Згадка про це залишалася часто на стінах цвинтарів, на яких малювали середньовічні «графіті»: диявол на ланцюгу веде до могили чи то короля, чи то папу, чи то знатну даму, чи то монаха, чи то селянина. Часто відбувалися театралізовані вистави цих «танців смерті» в сам день Всіх Святих, і там виступали актори, одягнені в одяг різних соціальних груп та станів, від короля до бідняка. Звичайно, у виставі також брали участь такі персонажі, як «диявол» чи «смерть». Деколи такі вистави відбувалися і в менших місцевостях, не лише в містах, і з часом стали досить розповсюдженими і традиційними.

Отож, у Франції ці вистави мали місце в День Всіх Святих, тобто 1 листопада. Натомість в Ірландії, в переддень Всіх Святих, на «Hallowe’en», тобто 31 жовтня, таких вистав і відповідно перевдягання не було. Перший раз перевдягання і театралізовані виступи саме 31 жовтня зустрічаються у XVIII-му столітті в англійських колоніях Північної Америки, де французькі та ірландські католики споріднювалися у шлюбах та поєднували свої традиції. Таким чином, гібрид ірландського акцентування пекла в поєднанні з французьким маскарадом створив досить специфічне та колоритне свято.
В Америці досить швидко перевдягання на  Геловін перестало бути ціллю, а стало засобом. Ціллю було назбирали побільше всякого добра по сусідах, подібно як це роблять наші колядники. У цьому брали участь зазвичай діти, які ходили по домівках, стукали до дверей і говорили: «Trick or treat», «Відкупись, або зачарую» (дослівно: «зроблю фокус або пригощай»), себто «погрожуючи» наробити всіляких «магічних неприємностей» мешканцям дому, якщо ті не дадуть чогось «геловінським колядникам».

Цей досить дивний звичай, ніяк не пов’язаний з «днем померлих», став своєрідним американським додатком до  Геловіну. А походив він з Англії. Там, з настанням англіканства в XVI-му столітті, почалися страшливі переслідування католиків. Священикам часто забороняли служити Меси, а вірним – брати в них участь, накладали великі податки чи штрафи, кидали до в’язниць. Єпископи, священики та вірники ставали мучениками. Тому час від часу католики чинили опір, деколи повністю абсурдний. На початку XVII-го століття сталася змова деяких католиків і був підготовлений план висадити в повітря короля Якова І-го та весь Парламент. Проте порох у Парламенті виявили, а організатора, Гая Фокса, знайшли і повісили. Це сталося 5 листопада 1605 року.
Цей день, Guy Fawkes’ Day, став народним святом в Англії і залишився ним дотепер. В ніч на 5 листопада, народ розводить багаття і запускає феєрверки. А діти ходять по домах, випрошуючи якісь дрібні, щоб купити петарди. Ця традиція була ще від самого початку святкування Guy Fawkes’ Day, коли підпиті гуляки в масках ходили вже в глуху ніч з 4-го на 5-е листопада по домах католиків і просили пива чи солодощів для продовження святкування. При цьому часто виговорювали «Trick or treat», «пригощай або буде фокус».

Традиція святкувати цей день переїхала до Америки разом з англійськими переселенцями. Та після Американської революції в другій половині XVIII-го століття вона була занехаяна, разом з іншими англійськими національними святами. Проте ходіння по домівках з цим «trick or treat» стало вже досить популярним і його перенесли на іншу ніч, а саме на католицький франко-ірландський «Hallowe’en» 31 жовтня. Таким чином до католиків «долучилися» теж протестанти і свято  Геловін стало загальнонаціональним.

У XIX-му столітті до Америки напливли ще інші різні переселенці з багатьох країн світу, і вони теж внесли свою лепту у традицію  Геловіну. Між іншим, з’явився такий персонаж, як відьма, якого раніше не було. Свято вже асоціювалося у суспільстві як «понуре» і «моторошне», хоч і веселе, а ніяк не релігійно-поминальне, як колись, то чому б не додати жару цій «моторошності»? На свято виготовлялися запрошення, і саме на них, для більшого ефекту, почали поміщати у різних колажах відьом. Відкритки з запрошенням на  Геловін, типові для XIX-го століття, канули в лету, відьми однак залишилися.

Звідси, під кінець XIX-го століття недоінформовані фольклористи, не знаючи звідки взялася відьма, та й взагалі інші «страшні» персонажі, а лише чули, що це принесли ірландці, впровадили до свята «jack-o’-lantern», «блукаючий вогник», (тобто ліхтар), який всі знають з гарбуза з прорізаними отворами. Ці фольклористи були переконані, що  Геловін має кельтське та поганське походження, тому належить додати якісь «призабуті», на їх думку, елементи з культури друїдів. Вибрали ріпу та ліхтар, який був частиною древніх кельтських свят врожаю. Гарбуз з’явився вже у XX-му столітті, бо його легше робити пустотілим та поміщати всередині нього отой ліхтар.

Таким чином, християнський, а докладніше, католицький – хоч і не офіційно – «Halloween» на сьогоднішній день став виразом різних традицій і звичаїв. Католицька франко-ірландська серцевина проте залишилася, більше, щоправда зовнішньо, ніж по суті.

А по суті, свято стало таким самим по характеру, як і Новий Рік, як і Різдво (у його світській інтерпретації), чи як День Святого Валентина, ну або як наше українське Різдво з вертепами (де нерідко є і чорт, і інші погані дійові особи) та колядуванням, що супроводжується збиранням грошей. До речі, зовсім нам не перешкоджає, що Коляда – це дохристиянське слов'янське свято 21 грудня на честь народження сонця, присвячене богу Коляді й пов'язане із зимовим сонцестоянням та новим роком у давньослов'янському календарі.

         А отже, ці свята супроводжує сьогодні радість, забава, комерція. Як в такому разі відноситися християнам до свята  Геловін? Десь так само, як до Нового Року чи до Дня Св. Валентина: без всяких навіювань, що це «диявольський шабаш». Католицька Церква в тих же США немає нічого проти, якщо в школах чи ще десь там діти святкуватимуть  Геловін – американці вже напевно краще знають про справжнє походження свята. Навіть відомий своїм радикалізмом у всьому і всюди бачити диявола або його прояви, ватиканський екзорцист Габрієль Аморт, висловив колись свою експертну думку, що «якщо американські та англійські діти одягаються як відьми на одну ніч в році, то це не проблема. Немає нічого поганого, якщо це всього лише жарт».
         І навіть якщо реконструктори життя кельтських народів роблять в цей день підношення богам та своїм предкам, а різні нео-поганські послідовники стародавніх культів у цей день поклоняються богу «Самайн» (вимовляється: «sow-en», тому дехто так і називає того бога: «Савин», в чому деякі християнські фундаменталісти відразу угледіли ім’я «Сатана»), то відомо, що «Савин» чи «Самайн» по-ірландськи означає «листопад» (Samhain), а отже місяць спомину Всіх Святих чи Всіх Померлих вірних. Якщо ж хтось з побожних християн все таки прагне вберегти своїх дітей від «сатанинської паніки»  Геловіну, краще просто посилаючись на наступні дні у католицькому літургійному календарі, а саме на День Всіх Святих і День Всіх Померлих вірних, зробити катехизу і пояснити, хто такі святі, і що людину чекає після смерті, та навіщо за померлих молитися. Театралізовану виставу, яку діти краще сприймають аніж лекцію, для цієї катехизи робити не треба – вона вже присутня в масовій культурі.

До речі, «язичницьке» свято врожаю до тепер святкується у багатьох країнах. Ба, такий вид свята маємо навіть у нашому Святому Писанні, більше того – Господь Бог наказує його святкувати древнім ізраїльтянам: «Шість день будеш працювати, а дня сьомого спочинеш від праці; в орці й у жнива спочинеш від праці. І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року» (Вих 34, 21-22).

Ну і останнє, слід пам’ятати, особливо тим, які думають, що  Геловін «забруднює» християнську віру різним «поганським» брудом, про слова Христа: «Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те оскверняє людину. Хто має вуха слухати, хай слухає!.. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й оскверняє людину.» (Мк 7, 14-16. 22-23).

о. Петро Балог ОР
(подяка о. Августину Томпсону ОР за консультацію)