У Назареті урочисто проголосили Ювілейний рік, присвячений блаженному Шарлю де Фуко (1858-1916). Французький монах і місіонер-пустельник багато років провів серед туарегів-мусульман.
Головний пункт урочистостей — 24-годинна молитва за мир, яка відбудеться у річницю смерті блаженного, 1 грудня ц. р., і міжрелігійна зустріч у березні 2016 року, повідомляє французьке щоденне видання «La Croix». Ювілейний рік завершать літургійні урочистості у Назареті 1 грудня 2016 року, в день сторіччя смерті блаженного Шарля де Фуко.
Також і в його рідній Франції протягом цього часу відбудуться різні принагідні заходи, зокрема в дієцезії Вів’є (Ардеш) у південно-східній частині країни, де колишній солдат і географ прийняв священицькі свячення 1901 року.
Життєвий шлях повів його із Франції до Алжиру, Марокко, до Святої Землі та Сирії, а зрештою привів в алжирську Сахару. Натомість його внутрішній шлях провадив від сповненого віри дитинства до поновного відкриття віри і пустельницького життя. Сьогодні на його духовний спадок посилаються близько 20 різних чернечих спільнот і згромаджень.
Шарль де Фуко народився 15 вересня 1858 року в Страсбурзі. Він походив з аристократичної родини. У юнацькі роки відійшов від віри. 1879 року закінчив офіцерську школу і відбув військову службу в Орані. Захоплений арабською культурою, 1882 року подав у відставку і здійснив наукову подорож до Марокко. Репортажі з цієї мандрівки принесли йому велику славу, а Географічне товариство у Парижі нагородило його золотою медаллю. Під впливом своєї двоюрідної сестри і друга сім’ї Шарль де Фуко навернувся. 1890 року вступив до ордену трапістів і взяв ім’я Марії Альберика. Від 1895 року укладав устави для нових чернечих спільнот, базовані на духовності Святого Сімейства з Назарета.
Звільнений 1897 року від чернечих обітів, виїхав до Святої Землі, де під іменем Шарля від Ісуса провадив споглядальницьке життя при монастирі кларисок у Назареті. 1901 року прийняв священицькі свячення. Під кінець цього ж року оселився у пустелі Бені Абб у центральному Алжирі, служачи допомогою тубільцям. Також виконував обов’язки душпастиря у французьких гарнізонах Африки і був радником військового керівництва в Ахаґґарі (Хоґґар). Від 1904 року перебував посеред туарегів у Сахарі, де заснував пустельню Таманрассет. Там він, серед іншого, переклав Євангеліє мовою туарегів. Загинув 1916 року, застрелений членом мусульманської суфійської секти санусійя.
Духовність Шарля де Фуко надихалася ідеєю життя в пустелі: самотність, сувора аскеза і споглядання, які мали провадити до з’єднання з Богом. Цю духовність водночас характеризують місійна активність і свідчення богопосвяченого життя, яке дається переважно через фізичну працю, братерство і приязнь із людьми за допасування до стилю життя бідняків. Праця задля свого утримання має бути виконанням обіту бідності і наслідуванням прихованого життя Ісуса в Назареті.
Хоча «брат Шарль» мріяв про співбратів, помер він самотньо. Тільки за 17 років про його смерті, 1933‑го, п’ятеро паризьких семінаристів і священиків подалися в Сахару, аби там провадити монастичне життя на підставі правил Шарля де Фуко. Вони назвалися Згромадженням Малих Братів Ісуса. Пізніше постало згромадження Малих Сестер Ісуса і Малих Сестер і Братів від Євангелія, а також кілька мирянських інститутів та неформальних груп і церковних товариств.
Беатифікаційний процес на дієцезіальному рівні був завершений 4 березня 2003 року в Мілані. У ньому взяла участь жінка з Міланської дієцезії, чиє чудесне зцілення за заступництвом Слуги Божого підтвердила спеціальна лікарська комісія.
У присутності папи Йоана Павла ІІ Конгрегація у справах канонізацій проголосила 20 грудня 2004 року декрет про визнання цього чуда, що відкрило шлях до беатифікації о. Шарля де Фуко. До слави вівтаря його виніс папа Бенедикт XVI у Ватикані 13 листопада 2005 року.
За матеріалами: Deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
