Блаженніший Любомир Гузар розповів про те, як українцям вистояти у тяжкі часи, де брати віру та сили, як послужити миру. Пропонуємо сім тез з його інтерв’ю.
1. Коли прийшла війна, ми не мали готової боєздатної армії. Але на цю агресію несподівано для наших сусідів і для нас самих таки піднялася армія. Сьогодні ми маємо військо, і вже щось собою представляємо. Напад на Україну сьогодні дуже ризикований для наших сусідів. В дуже короткому часі показалась здібність народу організуватися і протистояти небезпеці.
2. Кожний з нас, прокинувшись уранці, нехай запитає себе: що я сьогодні зроблю, щоби країна розвивалась? Увечері, вкладаючись до сну, нехай запитає: що я сьогодні зробив, щоб будувати нову Україну? Я не знаю, що кожний має конкретно робити, але я собі уявляю так: політик хай чесно послужить народові, вчитель — виховує нове покоління, віддане своїй ідентичності, господар — обробляє землю, щоб вона дала плід. Нема обмежень. Нехай кожний робить те, до чого він у цей момент покликаний. Нехай і найменше з того.
3. Нам бракує старання допомагати один одному. Чи не було б добре заохочувати до того громадян?! Погляньте навколо себе: чи нема поряд людини, яка голодна? Якщо ви маєте хоча б маленьку владу, якщо ви — підприємець, умієте щось організувати, ви можете допомогти. Ми не сміємо бути байдужі до того, що діється з іншими людьми.
4. Це важливо — не дати себе застрашити. Може, в перший момент і прийде сумнів. Та згодом обов’язково спільними силами поборювати те, що може нас страшити.
5. Мир можливий лише тоді, коли дві сторони цього бажають. Якщо одна сторона того не хоче, то зайве старатися, треба давати відсіч.
6. Мусить бути бажання простити один одному, якщо обидві сторони завинили. Якщо одна завинила, то повинна вибачитись, а друга повинна це прийняти. Але не можна забувати. Щоб не повторити тих самих помилок. Хоч би хто завинив, один мусить вибачитися, а другий — простити. Якщо ж продовжувати жити в ненависті, то будемо тільки сіяти зло на багато майбутніх років.
7. Сьогодні ми маємо агресора — Росію. Нелегко буде їм простити, бо вони не хочуть сьогодні вибачатися. Вони сьогодні почуваються цілковито правими, а нас називають жуликами, дурачками і таке інше. Проте я думаю, що з Божою поміччю настане час, коли здоровий елемент російського народу піднесе голос і скаже: досить того!
За матеріалами: Твоє місто
фінансово.
Щиро дякуємо!
