Коли до «старого» і «нового» Нового року додасться ще і «нове» та «старе» Різдво, виникне купа проблем. Але проблема «подвійної моралі» буде знята.
19 грудня, на день святого Миколая, у Києві на Софійській площі засвітилися вогні головної ялинки країни. Цим дійством розпочався черговий цикл новорічно-різдвяних свят, який триватиме цілий місяць. А разом із початком цього циклу вчергове унаочнила себе застаріла проблема. Бо ж 24 і 25 грудня, а нерідко й напередодні цих днів, щороку на всю країну озвучується словосполучення «католицьке Різдво». Мовляв, у ці дні народження Спасителя відзначають католики, а от 7 січня Різдво відзначають православні…
Що має бути раніше — Новий рік чи Різдво?
Насправді ніякого «католицького Різдва» не існує й існувати не може. Й ось чому. Наразі по всій планеті послуговуються григоріанським календарем (його запровадив Римський Папа Григорій XIII), хоча разом із тим у багатьох країнах і в цілій низці конфесій паралельно існують свої літочислення. Абсолютна більшість християнських Церков користується саме цим календарем (їхній перехід на нього розпочався 1582 року); натомість менша частина християн досі дотримується юліанського календаря, що не вповні узгоджується з астрономічним часом (набігло вже понад 13 діб відставання цього календаря від астрономічного часу). При цьому до 221 року день народження Христа пов’язували з 25 березня — як із днем початку весни. А 221 року Секстус Юліус Африканус назвав саме 25 грудня Днем народження Ісуса Христа, оскільки було вирахувано, що між днем Благовіщення і Різдвом саме цього дня минає 9 місяців. Тоді єдина ще Церква майже 1800 років тому (скоро ювілей!) прийняла його аргументацію, відтак Різдво настає 25 грудня. А вже потім іде Новий рік. Запам’ятаймо це — і рушмо далі.
Заявами про «католицьке Різдво» браві журналісти й політики несамохіть відлучають від православ’я приблизно п’яту частину від загальної кількості православних християн та більшість православних патріархів, включно зі Вселенським, які відзначають Різдво Христове саме 25 грудня, в один день із католиками та майже всіма протестантами. Йдеться не про якісь секти, а про Антиохійську, Болгарську, Елладську, Кіпрську, Румунську, Александрійську та низку інших православних Церков, про православних Греції, Румунії, Болгарії, Польщі, Сирії, Лівану, Єгипту й інших країн. Ба більше: і частина вірних Російської Православної Церкви дотримується цієї норми (скажімо, Латвійська Православна Церква Московського патріархату). Всі згадані Церкви не перейшли на григоріанський календар — вони створили так званий новоюліанський, що майже не розходиться з григоріанським.
До чого призводить життя за двома календарями одночасно
А тепер про головне. Вогні запалюють не тільки головна ялинка країни і ялинки в обласних центрах та більш-менш значущих містах; уже почали працювати новорічно-різдвяні ярмарки, набуває дедалі більшого розмаху — від Києва до Хацапетівки — серія незчисленних корпоративів, шоу-вистав, програм нічних клубів та інших розваг для дорослих. За святковими столами, щедро заставленими напоями і наїдками, в останню декаду грудня збирається ледь не вся Україна. І гуляє, як то кажуть, на повну котушку.
А тим часом у православних (належать вони до Київського чи Московського патріархату) та греко-католиків 28 листопада починається Різдвяний піст («Пилипівка»), який триває аж по 6 січня включно. Піст же передбачає суворі обмеження в їжі (виключаються м’ясні та молочні страви і яйця) та забороняє вживання алкогольних напоїв (хіба що на день святого Миколая та по неділях дозволено випити келишок освяченого кагору). Ну, а різного роду гульбища дорослого люду у цей період беззаперечно теж належать до розряду скоромного і є гріхом…
А разом із тим, за даними соціологів, віруючими себе вважають понад 2/3 дорослих громадян України; із них православних і греко-католиків — понад 80%. Інакше кажучи, понад половину українців мали б дотримуватися Різдвяного посту (а він, так само як і кожен піст, передусім пов’язаний не з дієтою, а з очищенням духу від повсякденної суєтності задля осягнення Вічного) та навчати цього своїх дітей. Зважаючи ж на почуття християн, притлумити веселощі в цей час мали б й агностики та атеїсти. Але ні — чи не вся країна дружно грішить і не кається в цьому!
Отож у підсумку маємо серйозну проблему масової «подвійної моралі» та, образно кажучи, «роздвоєності душ» значної кількості українських громадян, коли люди діють одночасно і як віруючі християни, і як запеклі атеїсти, не вбачаючи в тому великого лиха. Впадає в око, що церковні діячі фактично з цим змирилися, не знаходячи змоги якось зарадити і відбуваючись резонерством: мовляв, треба дотримуватися канонів, і тоді все буде добре…
А тим часом роздвоєність українських душ наочно проявляє себе в усіх сферах життя: і в поточній політиці (коли ті самі люди на виборах за змішаною системою голосують за список патріотичної партії і водночас — за мажоритарного кандидата від «Оппоблоку»), і в геополітичній стратегії (хоча тут за останні два роки взяла гору проєвропейська тенденція, все одно чимало опитаних соціологами прагнуть одночасно і до Євразії, і до Європи), і в культурній сфері (досить послухати, з якими піснями на телеконкурсах виступають численні представники всіх поколінь)… Ясна річ, не можна сказати, що корені всіх згаданих проблем — у сфері церковного життя й у розбіжності календарів. Але й недооцінювати новорічно-різдвяну звичку до лицемірства не можна. Все взаємопов’язано, і поєднання непоєднуваного в сакрально-символічній сфері посилює ті самі тенденції в інших сферах…
Отож, почавши з тези, що вислів «католицьке Різдво» є глибоко неправильним, ми закономірно вийшли на фундаментальні проблеми та суперечності життя країни. Яким же може бути тут вихід? Може, Україні, яка однією з перших країн із переважно православним населенням — задовго до указів Петра І — почала відзначати настання Нового року 1 січня (нехай і за юліанським календарем), час зробити логічний наступний крок — і нарешті почати на рівні православних та греко-католицької Церков відзначати Різдво Христове не 7 січня, а 25 грудня, наслідуючи Вселенський патріархат? Ясна річ, спершу будуть проблеми, і проблеми серйозні, проте чи не варто вивчити досвід такого переходу, скажімо, у Болгарській церкві? Адже там кілька десятиліть віряни приходили до храмів відзначати Різдво двічі: молодші — 25 грудня, старші — 7 січня. І нічого, все нормалізувалося…
Я розумію, що коли до «старого» та «нового» Нового року додасться ще і «нове» та «старе» Різдво, виникне купа проблем. Але, принаймні, проблема «подвійної моралі» буде знята. Й Україна відзначатиме народження Спасителя одночасно не з Росією і Білоруссю, а з Європою, Америкою, Азією, Африкою — і більшістю православних Церков планети…
А для початку варто твердо запам’ятати, що 24-25 грудня відзначається зовсім не «католицьке Різдво».
Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
За матеріалами: Радіо Свобода
фінансово.
Щиро дякуємо!
